Тема Тижня молитов за єдність християн 2018 – Господнє визволення

Про це повідомляє Радіо Ватикану.

З 1975 року тему та тексти, призначені для роздумів, готують християни якоїсь країни, а пізніше їх затверджують спеціальна Комісія Всесвітньої Ради Церков та Папська Рада сприяння єдності християн. Цьогорічні матеріали зібрали представники Церков Карибського регіону. Екуменічна група трудилася під проводом католицького архієпископа Кінґстонського Кеннета Річардса, відповідального за екуменізм у Єпископській конференції Антильських островів, і Джерарда Ґранадо, генерального секретаря Конференції Церков Карибського регіону.

У посібнику, створеному для цьогорічного Тижня молитов, укладачі звертають увагу на те, що Карибський регіон – це складна дійсність як із огляду на географічний аспект, що включає материкові терени й острови, так і з огляду на мозаїку різних етнічних, мовних і релігійних традицій. Розмаїта і його політична дійсність, що охоплює різні системи управління: від колоніальної залежності до національних республік. Регіон понівечений століттями колоніального визискування, нищення тубільних народів і работоргівлею.

Сьогодні християни Карибського регіону, приналежні до різних традицій, вбачають Божу руку в тому, що покладено край рабству, а досвід спасенного діла Господа Бога, Який приносить визволення, вважають засівом єдності. Тому й обрали темою Тижня молитов за єдність подячну пісню Мойсея та Міріям, якою вони прославили Господа після втечі Вибраного народу з єгипетської неволі й чудесного переходу через Червоне море.

Уривок із 15ої глави Книги Виходу показує, як дорога до єдності часто мусить проходити через спільний досвід страждання. Визволення ізраїльтян із неволі стало основоположною подією для формування народу. Для християн цей процес досягнув вершини у втіленні Божого Сина та Його Пасхальному таїнстві. І хоч визволення та спасіння є ініціативою Господа, Він залучає до здійснення задуму звільнення Свого люду самих людей. Тож християни силою Хрещення беруть участь у таємниці Божого примирення, але поділи є перешкодою для свідчення та місії у світі, який потребує Божого зцілення. Тому, щоб належно відповісти за Господнє запрошення, треба докласти зусиль для віднайдення повної єдності. Першим із них є молитва.

Проведення такого молитовного тижня 1908 року започаткував Пол Воттсон, американський пастор англіканського віровизнання, який за рік став католиком. Значного поширення ідея зазнала у 30их роках минулого століття. З 1926 року Комісія «Віра і Порядок» Всесвітньої Ради Церков стала готувати допоміжні тексти для молитви та роздумів, а з 1966 до укладання такого посібника долучилася Папська Рада сприяння єдності християн. З 1975 року, як уже було сказано, такі тексти збирають християни якоїсь країни або регіону.

Дату проведення Тижня молитов у Північній півкулі запропонував Поль Воттсон. Завершується Тиждень святом Навернення святого Павла, а за кілька днів до того відбувається свято катедри святого Петра. У Південній півкулі, враховуючи, що січень припадає на період літніх відпусток, Тиждень молитов проводять у контексті П’ятидесятниці, що не менш символічно для єдності Церкви. У Святій Землі такі моління відбуваються протягом тижня перед останньою неділею січня.

Протягом цього періоду молитов за єдність християн віряни різних конфесій звершують особливу молитву за відновлення єдності між послідовниками Христа, беручи участь в екуменічних богослужіннях, конференціях, концертах та інших заходах. У рамках Тижня в багатьох місцевостях існує звичай «обміну проповідниками», тобто екуменічна зустріч щодня відбувається в храмах різних конфесій, під час яких проповідь виголошують служителі інших віросповідань.

За темою:
«Молюся разом з вами». Книжка Папи Франциска про молитву
В Австрії сотні мусульман навернулись у християнство
Папа: Не треба молитися, мавпуючи, не цікавлячись тим, чого просимо