Страсна П'ятниця в Києві

Як повідомляє сайт Київсько-Житомирської дієцезії, у київському конкафедральному соборі святого Олександра відправи Страсної П'ятниці року Божого 2018 очолив єпископ Владика Віталій Кривицькій, якому співслужили священики парафії й отці домініканці та францисканці.

Перед обличчям страждань свого Господа Церква Христова завмерла в тиші й задумі. Вівтар оголено: нема на ньому ні білого обрусу, ні квітів, ані свічок, ані розп'яття. Замовкли дзвони й орган. У цілковитій тиші літургійна процесія на чолі з єпископом пройшла до пресвітерію, де Владика впав долілиць перед вівтарем, а супровід і вірний люд схилили коліна. «Я порох перед Тобою, Господи!» – промовляє цей жест покори, який сягає корінням ще дохристиянських часів.

Після вступної молитви головного служителя розпочалася Літургія Слова. Вірні почули читання з пророчої книги Ісаї про «стражденного слугу Божого», в якому ми впізнаємо Христа, псалом із промовистим рефреном «В руки Твої, Господи, дух мій віддаю», читання з Послання до євреїв, а також опис Страстей Господніх із Євангелія від Йоана.

У проповіді єпископ Віталій пояснив вірним, чому саме цього дня нема Євхаристії. Адже сьогодні, коли ми згадуємо спасительну смерть Христа, сам Хрест Страждання стає Вівтарем, на якому Верховний Священик складає єдину, вічну, найбільшу, неосяжну для людського розуму жертву – приносить самого Себе на заклання, як невинний пасхальний Агнець. Тож нехай нас не дивує, що цього дня Церква святкує (саме «святкує», хоч як парадоксально це звучить) смерть єдинородного Сина Божого, смерть, у якій разом із Ним померли всі наші гріхи. Як гріхи цілого світу назагал, так і кожен, без винятку, мій особистий гріх. Але від нас залежить, чи ми усвідомлюємо цей гріх, чи визнаємо його в дусі каяття, чи віддаємо його Господові.

Молитва вірних, яка цього дня теж особлива (адже ми промовляємо її біля підніжжя хреста, на якому розіпнуте Спасіння світу), вознесла до Господа прохання про Церкву і її пастирів, про народ Старого Завіту, про християн і тих, які ще не впізнали в Ісусі свого Спаса, про невіруючих, про владоможців, про нас самих і цілий світ...

Наступна частина Літургії Страстей Господніх – Адорація Хреста. Вірні підходили до хреста й цілували його на знак того, що приймають цей хрест до свого життя, що складають йому пошану і вірять, що на тому хресті звершилося в особі Ісуса наше Спасіння.

Після Святого Причастя, за багатовіковою традицією Страсної П’ятниці, на завершення Літургії Страстей Господніх Пресвяті Дари було перенесено у процесії до Господнього Гробу й виставлено для адорації. Святі Дари вклали в монстрацію, вкриту білим вельоном, подібно як померлого Спасителя було вкрито білою плащаницею. Тут Євхаристійний Христос перебуватиме аж до Меси Пасхальної Вігілії.

Дмитро Парубець

За темою:
Свята Меса освячення мира в житомирській катедрі
Літургія Господньої Вечері в Києві
У Вербну Неділю завершилися Дієцезіальні дні молоді в Житомир