Молитва за жертви ІІ світової війни у Яновій Долині

Очолив Євхаристію Ординарій Сєдлєцкої дієцезії (Польща) єпископ Казімєж Гурда (Kazimierz Gurda). З ним співслужили Ординарій Луцької дієцезії єпископ Віталій Скомаровський, священики Римсько-Католицької та Греко-Католицької Церкви.Єдналися у молитві Благочинний о. Андрій з отцями Української Православної Церкви київського патріархату.У богослужінні взяли участь представник Посольства Республіки Польща в Києві Яцек Жур, представники Генерального консульства Республіки Польщі в Луцьку на чолі з Генеральним Консулом Вєславом Мазуром, представники місцевої влади: голова Костопільської районної державної адміністрації Середа Олександр, голова Костопільської районної ради Ткачук Сергій, голова Головинської сільської ради Вдовиченко Леонтій.Представники Полонійних організацій Волині та Рівненщини, представник Університету ім. кард. Стефана Вишинського у Варшаві, місцеві жителі та запрошені гості з Польщі та України.Під час проповіді єпископ Казімєж Гурда подякував єпископу Віталію за запрошення, та звертаючи увагу на події, які сталися на цьому місці у 1943 році сказав: «Сьогоднішній день, є днем пам´яті про тих, хто у 1943 році віддав своє життя. Приходячи сьогодні на це місце, хочемо показати, що вони нам не байдужі. Не байдуже нам їхнє життя, а також не байдужа їхня смерть. Не хочемо нікого звинувачувати. Хочемо про них згадати в нашій пам´яті, адже вони в ній живуть. Залишаються в нашій пам´яті і нашій молитві».Нав’язуючи до розуміння історії життя конкретної людини чи народу, Владика пригадав слова св. Йоана Павла ІІ: «Людина не може сама себе зрозуміти без Христа. Не розуміє ані свого минулого, ані свого майбутнього». «Аналогічно – зазначив єпископ Казімєж, можемо ствердити, що жоден народ не розуміє своєї історії, свого сьогодення і свого майбутнього без відношення до Ісуса Христа. Це відноситься також як і до українського, так і до польського народу. Адже, згадувані історичні події, стосуються українців і поляків.Їхнього спільного минулого, теперішнього та їхнього майбутнього. Чому на цю історію слід споглянути з перспективи Христа? Бо лише у Ньому знищиться мур ворожості, який розділяє. Пояснення істориків, можуть бути дуже допоміжними у цьому питанні, але не вирішальними. Те що може вирішити, це взаємне прощення. А це можливе виключно в Ісусі Христі. Це колись сталось між поляками та німцями. Адже братерське поєднання не здійснюється виключно політичною декларацією. Поєднання стає реальністю та єдністю лише тоді, коли товаришує релігійний акт прощення в Ім´я Ісуса Христа. Це Ісус бере на свої плечі важке минуле, всіляке зло. Лише Ісус може вийняти з людського серця, як кривдника так і скривдженого, те що ділить і нищить. Він і тільки Він може дати людині нове серце. Серце здатне пробачити і прийняти прощення. Серце здатне будувати нові відносини, відносини взаємної поваги та приязні. Не зрозуміємо свого життя без Ісуса Христа. Він став людиною, щоб людина могла в Ньому побачити себе, своє життя та свою історію. В Ісусі Христі людина на ново стає людиною, людиною здатною до любові. Звільнена Ісусом Христом людина стає вільною від ненависті, та здатною любити». Пригадавши слова Євангелія про опис смерті Ісуса Христа: «Гучним голосом закликав Ісус: Отче, в Твої руки відаю Дух Мій. Після цих слів, віддав Духа», Владика звернув увагу присутніх на те, що: «Смерть людини, з’єднаної з Христом у своєму житі та смерті, є завжди віданням свого духа Небесному Отцеві. Коли дух залишає людину, лишається лише мертве тіло. Людському тілу належить повага, так як і тілу Ісуса Христа. Читаємо в Євангелії, що тіло Ісуса зняте з хреста, було обгорнуте в полотно, згідно тодішніх звичаїв, і покладене до гробу. В подібний спосіб роблять з тілом людини, яка закінчує своє земне паломництво. Тіло Христа довго не було в гробі. Ісус воскрес. Переміг смерть. В своєму послані св. Павло пише: «Христос перший воскрес із мертвих… В Христі всі оживуть… Христос як перший, потім ті, що належать до Христа. Потім наступить кінець, коли передасть царювання Богу Отцеві».Найдорожчі, так виглядає перспектива нашого життя: повнота життя та надії. Повнотою життя для наших дорогих померлих, за котрих сьогодні молимося, а також і для нас, котрі йдемо дорогою віри з Ісусом Христом».Після Служби Божої відбувся поминальний молебень.Спільна молитва представників двох народів українського та польського возносилася до неба, благаючи Господа Бога про радість вічного життя для тих, хто уже відійшов з цієї землі, а також просячи про мир, взаємне пробачення та Боже благословення для двох народів.
На завершення єпископ Віталій Скомаровський подякував усім за участь у спільній молитві.
Покладання квітів та запалення свічок.Представник Посольства Республіки Польща Яцек Жур пригадав присутнім сторінки історії двох народів українського і польського, та виразив надію на краще їхнє майбутнє.Від імені місцевої влади слова вдячності та привітання висловив голова районної державної адміністрації Олександр Середа.
Фото з з наймолодшими учасниками молитви.
Джерело: Луцька дієцезія