Ватикан: новий документ Папи щодо перекладів літургійних текстів

На початку Апостольського Листа найвищий церковний законодавець нагадує про важливий принцип, потверджений ІІ Ватиканським Собором: літургійна молитва, яка має бути пристосована до розуміння народу, покладає на єпископів важливе завдання впровадити в літургію популярну мову, притаманну даному народу, а також підготувати й затвердити зразки літургійних книг.

Протягом століть Римсько-Католицька Церква використовувала у богослужіннях латинську мову, але на виразне бажання отців ІІ Ватиканського Собору вона відкрилась на впровадження народних мов. Церковні ієрархи усвідомлювали, що така зміна призведе до численних труднощів. З одного боку, було необхідно поєднати благо вірних різних вікових категорій та культур і їхнє право на активну та свідому участь у літургії з фундаментальною єдністю латинського обряду; з іншого боку, впроваджені в богослужіння нові мови лише поступово могли ставати справді літургійними, на зразок латинської, та набувати сили живити віру народу.

Допомогою в цьому процесі були деякі літургійні закони, інструкції, циркуляри та затвердження літургійних текстів різними народними мовами, дані Апостольським Престолом уже від часів Собору, тобто як перед промульгацією поточного Кодексу канонічного права, так і після неї. Ці критерії були й надалі залишаються корисними; вони, наскільки це можливо, й надалі мають бути вказівниками та засобами для літургійних комісій, щоб у великому розмаїтті мов літургійна спільнота могла дійти до виразного стилю, придатного для окремих її частин, зберігаючи при цьому цілісність та вірність, зокрема, в перекладах важливіших текстів, присутніх у кожній літургійній книзі.

Літургійний текст як обрядовий знак є засобом вербальної комунікації. Але для вірних, які звершують святі обряди, слово – це також таїнство: через нього, зокрема під час читання Святого Письма, сам Господь промовляє до Свого народу, який особисто або через служителя молитовно відповідає Богові у Святому Дусі.

Мета перекладів літургійних і біблійних текстів, призначених для богослужінь, – звіщати вірним слово спасіння в послуху вірі та висловити молитву Церкви Господові. А тому необхідно передавати кожному окремому народові за допомогою його мови те, що Церква бажає звістити за допомогою латини. Не завжди можна судити про точність перекладу з окремих слів, потрібно брати до уваги загальний контекст усього послання та мовний стиль даної мови. Однак деякі важливі терміни необхідно брати до уваги в контексті цілісності католицької віри, адже кожен переклад літургійних текстів має бути відповідний до правдивої церковної доктрини.

Не потрібно дивуватися, що протягом тривалої праці над літургійними текстами виникало чимало труднощів між Конференціями єпископів і Апостольським Престолом. Для того, щоб постанова ІІ Ватиканського Собору щодо вживання народних мов у богослужіннях могла мати вагу й у майбутньому, надзвичайно необхідною постійно співпрацювати в повній, дбайливій і креативній взаємній довірі між Конференціями єпископів та Конгрегацією Богослужіння і дисципліни Таїнств.

Як зазначено в документі, заради користі та блага вірних необхідно дбати, щоб, зберігаючи стиль кожної мови, у повноті та точно передавати значення оригінальних текстів і щоб необхідно пристосовані літургійні тексти завжди спричинялися до єдності римського обряду. А щоб полегшити та зробити пліднішою співпрацю в цій місії між Апостольським Престолом і Конференціями єпископів, вислухавши думку Комісії єпископів та експертів, заснованої Святим Отцем, своєю владою Папа Франциск вносить зміни в канон 838 ККП, окреслюючи компетенції Конференцій єпископів та Апостольського Престолу (зокрема через уточнення термінів «confirmatio» та «recognitio») у впроваджені нових літургійних текстів, змін, пристосувань, перекладів літургійних книг тощо. Нове правило набуває чинності 1 жовтня 2017 року.

Нове формулювання кан. 838 ККП має на меті чіткіше окреслити канонічну термінологію та роз'яснити реальність, яка стоїть за цими термінами. Отож, у кан. 838 §2 ККП термін «recognitio» вказує на процес визнання з боку Апостольського Престолу законних літургійних пристосувань, які Конференції єпископів можуть визначити та затвердити для власної території, у межах своєї компетенції. Апостольський Престол покликаний визнавати, тобто переглядати й оцінювати дані літургійні пристосування задля єдності римського обряду.

Термін «confirmatio» стосується перекладу літургійних книг. До компетенції Конференцій єпископів належить підготовка й затвердження відповідних перекладів після отримання «confirmatio» (затвердження) від Апостольського Престолу. Затвердження Апостольського Престолу – це не альтернативний акт у справі перекладів, а акт, яким компетентна дикастерія ратифікує літургійні переклади, затверджені Конференціями єпископів.

Джерело: Радіо Ватикану