У передмові до книги, присвяченої реформі Римської Курії, ключовим етапом якої є оприлюднення Апостольської конституції «Praedicate Evangelium», Папа Франциск нагадує про те, що плоди реформи вимагають участі всіх.
Про це пише Vatican News.Реформи структур і організаційної сфери є необхідними, але насправді важливим є оновлення мислення та сердець. На цьому наголошує Папа Франциск у передмові до книги-інтерв’ю «Проповідуйте Євангеліє», в якій кардинал Оскар Андрес Родріґес Марадіяґа, координатор Ради Кардиналів, розповідає про нову Апостольську конституцію про Римську Курію «Praedicate Evangelium».
Святіший Отець звертає увагу на те, що після ІІ Ватиканського Собору Католицька Церква проводила різні реформи Курії, стараючись пристосувати її до вимог часу, церковного життя та засвоєння вчення Собору, «який залишається компасом». Папа Франциск згадує, як під час загальних зібрань кардиналів перед початком конклаву перед майбутнім Папою ставилося завдання провести нову реформу Курії.
«Це бачилося як щось нагальне та необхідне. Ця реформа походить звідтіля. Я сам тоді відважився давати деякі рекомендації, думаючи, що втілюватиме їх хтось інший. Але справа пішла по-іншому. І таким чином, від самого початку протягом цих років тривала праця», – пише Святіший Отець, складаючи подяку Раді Кардиналів за «терпеливу працю», а кардиналові Марадьязі за це інтерв’ю, в якому представлений весь пройдений шлях. «В ньому можемо побачити, що реформа Курії – це щось більше, ніж Апостольська Конституція. “Praedicate Evangelium” – це лише один з вимірів реформи», – наголошує він.
Папа пояснив, що деякі нововведення, відображенні в Апостольській конституції, вже були впроваджені протягом перших років понтифікату та «принесли задовільні плоди». Інші принесуть плоди «в належний час». «Реформи в структурах та в організаційній сфері необхідні, в цьому немає сумнівів, але насправді важливим є оновлення мислення та сердець людей. Всі ми покликані засукати рукави», – додає Святіший Отець, нагадуючи про те, що закони й документи завжди є обмеженими, настануть інші часи та обставини, й Церква знову пристосовуватиме «своє життя та свої людські структури до змінних обставин часу».