Католицький Медіа-Центр Конференції римсько-католицьких єпископів в Україні
» » » Префект Конгрегації святих: святість – не привілей вибраних, а покликання всіх
12:01 Вівторок 0 131
15-06-2021, 12:01

Префект Конгрегації святих: святість – не привілей вибраних, а покликання всіх

Знайомлячись із структурою Апостольської Столиці, зокрема, із різними відомствами, які допомагають Вселенському Архієреєві у виконуванні його місії Пастиря всієї католицької спільноти у світі, приглянемося до Конгрегації у справах святих. Про місію, завдання та актуальний стан дикастерії в інтерв’ю для нашого колеги розповів її очільник кардинал Марчелло Семераро.
Про це пише Vatican News.

Існує багато визначень поняття «святості». Один із них наголошує на тому, що святість – це взірець краси людської істоти. Саме це є надзвичайно важливим у праці Конгрегації у справах визнання святих, яка відповідальна за вивчення життя кандидатів, яких мають намір зарахувати до лику святих Католицької Церкви. З моменту заснування цього ватиканського відомства, а саме від 1969 року, його працівники ставлять перед собою за мету досліджувати життя кандидатів у світлі Євангелія, бажаючи у майбутньому подати цих чоловіків і жінок як приклад для наслідування іншим християнам.

Конгрегація як «фабрика святих»

Проголошенню якоїсь особи святою передує клопітка і скрупульозна колективна праця, що триває роками, а іноді навіть десятиліттями, та вимагає від задіяних осіб відповідних навичок та матеріального ресурсу. Для прикладу, бюджет ватиканської Конгрегації, яка виконує працю на другому етапі процесу канонізації святих, тобто, уже після єпархіального чи дієцезіяльного процесу, на 2021 рік становить приблизно 2 мільйони євро.

Як зазначив в інтерв’ю для ватиканських медіа кардинал Марчелло Семераро, Префект вищезгаданої Конгрегації, очолювану ним інституцію часто називають «фабрикою святих». Ця назва може бути прийнятною, однак, якщо її правильно розуміти і в позитивному ключі, тобто, коли існує усвідомлення того, що йдеться про місце, де наполегливо працюють чимало осіб, аби дійти до серйозного та чесного представлення людей, гідних бути названими святими.

Святість, як навчають документи ІІ Ватиканського собору (пор. Lumen gentium), – це універсальне покликання, яке Господь особисто скеровує до всіх, незалежно від їхнього стану та умов життя. Однак, вже від свого заснування Церква відчувала потребу визнавати святість окремих осіб, аби подавати їх у приклад іншим, вказуючи на їхню життєву вірність християнському покликанню та цінностям. Тому, йдеться про давню традицію Церкви офіційно визнавати і поширювати вістку про вірність якогось мученика за віру чи послідовність та чеснотливе життя відповідно до євангельського вчення якоїсь особи, що гідна бути прикладом для інших та заступницею в різних потребах перед Божим престолом.

Компетенції Конгрегації

Аби задекларувати святість якоїсь людини, передбачені різні канонічні процедури та нормативи, але основна точка опори полягає в наступному: Церква завжди вірила і вірить, що людина може осягнути святість і що таку особу слід вчинити знаною та пропонувати її для публічного вшанування.

Що стосується Конгрегації у справах визнання святих, то вона веде процес беатифікації та канонізації Слуг Божих, допомагаючи єпископам у розслідуванні щодо мучеництва або героїчних чеснот чи посвяти життя кандидатів на прославу, та щодо чудес, які мали місце за їхньої участі, а також щодо опінії святості, якою вони втішалися ще за життя чи вже після смерті… Слугою Божим називають віруючих католиків, чия справа для беатифікації та канонізації була ініційована, для чого завжди потрібна справжня, широко поширена і тривала "репутація святості", тобто загальноприйнята думка, згідно з якою його життя було цілісним, багатим на християнські чесноти, плідні для християнської громади.

Процес канонізації

Кардинал Семераро зазначив, що у 1983 році було дещо змінено норми щодо проведення канонізаційного процесу, скоротивши терміни, які вимагались для того аби розпочати справу. Для прикладу, у минулому, для того аби розпочати канонізаційний процес вимагалось, щоб минуло 50 років від смерті кандидата, сьогодні цього вже не вимагається, часові обмеження є значно коротшими. Однак, тривалість самого процесу залежить від дуже багатьох факторів: складність особистості кандидата, історичний період, коли він жив, наявність свідків, компетентність осіб, які займаються процесом, тощо.

Канонізаційний процес поділяється на два етапи: єпархіальний/дієцезіяльний етап і римський етап, який проводить Конгрегація у справі святих. Говорячи про свідків, Префект Конгрегації зазначив, що їхня кількість, зокрема, на першому етапі може бути досить великою. Як також можуть бути задіяні різні спеціалісти, особливо, коли йдеться про потребу в допомозі фахівців-медиків. Після детального вивчення життя кандидата на титул «святий» і після всіх передбачених церковним правом медичних та інших досліджень, аби ствердити чудо, справа потрапляє на розгляд кардиналів, членів звичайної сесії Конгрегації. А останнє слово належить Святішому Отцеві, який з подачі кардинала-Префекта, апробує і проголошує факт святості. Отож, дуже багато осіб задіяні у кожному канонізаційному процесі.

Позитивний підсумок

Беатифікація є проміжним етапом на шляху до канонізації, тобто проголошення особи святою. Якщо кандидата проголошено мучеником, він негайно стає блаженним Католицької Церкви, в іншому випадку необхідно ствердити чудо за його заступництвом. Як правило, чудо – це зцілення якоїсь особи, яке, на переконання відповідної медичної комісії, до якої входять спеціалісти як християни, так і невіруючі, вважається науково незрозумілим. Для того, аби дійти до канонізації, необхідно ствердити, що за посередництвом блаженного мало місце друге чудо, яке відбулось вже після беатифікації.

Далі очільник ватиканського відомства підкреслив, що за час існування Конгрегації у справах святих, тобто від 1969, дякуючи спрощенню канонічних процедур для визнання святості, було проведено 3003 беатифікації та1479 канонізацій. На рік вдається завершити приблизно 80-90 справ. На сьогоднішній день на вивчення Конгрегації передано майже 1500 справ, натомість на єпархіяльному/дієцезіяльному етапі перебувають понад 600 справ. І не варто думати, що ті, які не були зараховані до лику святих, не були зразковими християнами і гідними наслідування.

Фінансовий бік канонізаційних процесів

Канонізаційний процес – це комплексна та під різним оглядом багатостороння праця. І як така, вона потребує коштів для її здійснення, зокрема, на працю комісій, на працю і зустрічі експертів з історії, богослов’я та медичних фахівців, на друкування документації тощо. Дикастерія завжди звертає увагу на зменшення витрат, аби економічне питання не було перешкодою для початку і продовження процесу. А адміністративні норми, затверджені Святішим Отцем у 2016 році, гарантують адміністративну прозорість та відповідність видатків. Крім цього, при Конгрегації у справах святих створений «Фонд солідарності», використання ресурсів якого дозволяє підтримати ті справи, які позбавлені достатньоґо бюджету для проведення і завершення процесу канонізації.

На завершення інтерв’ю кардинал Марчелло Семераро пригадав вчення ІІ Ватиканського Собору, підкреслюючи, що святість, в своїй суті, є тією ж самою, проте, вона завжди нова у різних конкретних постатях. Святість набирає інших забарвлень, якщо йдеться про мучеників чи богопосвячених осіб, про душпастирів чи мирян, про місіонерів чи доброчинців, тощо. Святість не є привілеєм вибраних, але покликанням усіх!
Інтерв'ю 12:00 Середа 0 84 Єпископ Віталій Кривицький: «Церква та держава має бути добрими партнерами у сфері сімейної політики» Своїми враженнями та результати виїзного засідання Всеукраїнської Ради Церков на Рівненщину для «Родини» поділився офіційний представник РКЦ єпископ Віталій Кривицький, який також вказав на шляхи виходу з демографічної кризи та своє ставлення до природнього планування вагітності.
Інформаційне повідомлення
Коментувати статті на нашому сайті дозволено лише на протязі 7 днів з моменту публікації.