Католицький Медіа-Центр Конференції римсько-католицьких єпископів в Україні
» » » 50 навернень: Джон Прайдмор – шлях віри колишнього гангстера
17:25 Четвер 0 368
9-07-2020, 17:25

50 навернень: Джон Прайдмор – шлях віри колишнього гангстера

Чи може гангстер, жорстокий, невіруючий, дуже успішний у кримінальному світі, покаятись, навернутись і стати ревним католиком, євангелізатором і місіонером? Про це розповідає наша чергова передача з рубрики про 50 навернень до католицької віри. Мова йде про Джона Прайдмора, колишнього горезвісного лондонського гангстера.
Про це повідомляє Vatican News.

Сідней, Австралія, липень 2008 року, ХХІІІ Всесвітній день молоді за участю Папи Бенедикта ХVI. Коло пів мільйона молодих людей з усіх закутин світу вдивляються у високого кремезного чоловіка, що ділиться з ними своїм духовним досвідом. І то настільки незвичайним, що перехоплює дух. Адже він, Джон Прайдмор – це колишній лондонський гангстер, що був однією з головних фігур злочинного світу Лондона, його куртки були пошиті так, щоб в одній секунді вихопити з під поли мачете чи пістолет, а з кишень – кастети. Торгівля наркотиками, рекет та грабунки вчинили його багатим, дуже, дуже багатим…

А чотири роки перед тим, 2004 року, католицький примас Англії, кардинал Мерфі, в лондонському кафедральному храмі урочисто обіймав у минулому горезвісного бандита, що стояв навколішки й просив благословення.

Книжки Праймора, за словами кардинала Мерфі, – це приголомшливе свідчення справжнього покаяння. Вони перекладені десятками мов світу та видані величезними тиражами. Це: «Від землі гангстерів до Обіцяної землі», «Божий вибивайло», «Подарунок Богородиці», «Ісус, мій Спаситель», «Євангелія від гангстера», «Подорож до свободи», а також численні CD та DVD. Він дав сотні інтерв’ю,  безліч разів виступав на телебаченні, провів незліченну кількість конференцій та семінарів в усіх частинах світу, зустрічався з десятками тисяч ув’язаних за серйозні злочини. Крім того він заснував у Ірландії мирянську «Спільноту святого Патрика», в завдання якої входить євангелізація в парафіях, школах та інших навчальних закладах, а також проведення реколекцій.

Він живе в тій спільноті, нічого не заробляючи, а повністю покладаючись на Боже Провидіння.

Джонове дитинство

А тепер звернімось до слів самого Джона Праймора:

«Я народився в Іст-Енд, східній частині Лондона, що історично вважається неблагополучним районом убогих, емігрантів та переселенців. Мене охрестили в католицькій Церкві, але я ніколи в житті не був у жодному храмі, ані не вчився в католицькій школі. В 10 років закінчилось моє спокійне дитинство: батьки вирішили розлучитись і сказали, що я мав вибрати з ким хочу жити, тобто вибрати, кого я більше люблю. А я любив і маму, і тата, тому не міг одного вибрати, а другого відкинути. І тоді в глибині свого серця я вирішив, що не буду більше нікого любити, аби ніхто більше не завдана мені такого болю.

Після розлучення моя мама захворіла на депресію, настільки глибоку, що її забрали до психіатричної лікарні. Я залишився з батьком, який одружився вдруге. В 11 років я почав красти та хуліганити, аби якось звернути на себе увагу. Моя мачуха вважала, що дітей треба виховувати стусанами, а батько був поліцаєм і за будь-яку провину не скупився на потиличники. В 13 років мене вперше затримала поліція, а в 15 років я вже опинився у в’язниці для неповнолітніх. Тоді я, залишивши навчання в школі, пішов з дому».

У кримінальному світі

«Мене ніхто не любив і я не любив нікого, а крадіжка стала моїм єдиним задоволенням. А звідти короткий шлях привів мене до алкоголю та наркотиків, включно з кокаїном. У 19 років я знову опинився у в’язниці, з якої вийшов опанований озлобленням на весь світ у переконанні, що якщо хочу щось здобути, то можу це завоювати тільки власними кулаками», – згадує Джон.

Хлопець почав свою, так би мовити, «кар’єру» в кримінальному світі, ставши вибивайлом у нічних клубах та сумнівних барах. Його помітили в середовищі лондонської організованої злочинності, він почав працювати для них, займаючись рекетом та шантажами, а згодом став, за його словами, «одним із них. «Торгівля наркотиками та організація азартних ігор забезпечували мені відповідний стиль життя: гроші, наркотики, красиві жінки, розкішна квартира в найдорожчому районі міста, спортивні автомашини… Мені здавалось, що цей мій світ був справжнім, але я не був щасливим, ніщо мене не задовольняло, не приносило радості. Одночасно я приглушував свою совість, бо в світі гангстерів чим більше хтось є жорстоким і розгнузданим, тим більше має, тим більше його будуть боятись і шанувати. І мене боялись…».

Шлях до прозріння

Одного вечора сталась подія, яка повність змінила Джонове життя. Біля одного з нічних клубів він дуже жорсткого побив одного чоловіка, розбивши йому голову. Кров і крики присутніх змусили Джона чим швидше втекти з місця події. Спочатку його не хвилювало те, що він, можливо, вбив людину. Він думав тільки про себе. Але прийшовши додому, почув у серці той голос, який ми всі добре знаємо, – голос совісті, голос Бога. До цього часу йому здавалось, що Бог – це тільки гарненька казочка для дітей, аби вони були слухняні, але в ту мить відчув, що Бог існує, не зважаючи, чи вірить він, чи ні. Це його злякало і зворушило до глибини душі.

«Я був бандитом, не раз відчував пістолет, прикладений до моєї голови, не раз отримував важкі поранення, але ота мить прозріння була найболючішою в моєму житті. Я повністю усвідомив, на кого я перетворився й відчув, що втрачаю Бога, хоч досі не вірив в Його існування. І вперше в житті з моїх уст вирвалась молитва, – благання, щоб Бог дав мені ще другу можливість, ще один шанс. До тієї хвилини я був переконаний, що нічого не вартую, що немає різниці, чи я житиму чи помру, але Господь наповнив мене Своєю безмежною любов’ю, я відчув, що Бог мене любить, незважаючи на всі жахливі речі, які скоїв у своєму житті».
Варто згадати, що того чоловіка, якого він поранив, вдалось врятувати від смерті.

Молитва матері

За словами Прайдмора, єдиною людиною віри, яку він знав, була його матір. І хоч він не спілкувався з нею вже багато років, поїхав до неї й признався, що з ним сталось. А мама розповіла, що молилась за нього кожного дня, а два тижні перед цією зустріччю, знаючи, на що перетворилось його життя, в розпачі з болем у серці просила в Ісуса, щоб забрав сина з цього світу, щоб він більше не був загрозою для інших і для себе самого.

«Ніколи не забуду тих сліз, які спливали по її обличчі, коли я сказав, що знайшов Бога! – розповів Джон. – Вітчим подарував мені невелику Біблію, першу в моєму житті, яка відразу розгорнулась на сторінках про блудного сина. І я зрозумів, що Господь мене завжди шукав,і ніколи б не перестав на мене чекати. Тому що я ніколи ще не переступив поріг храму, мама порадила мені піти до місцевого пароха. Той, вислухавши мене, порадив взяти участь у реколекціях, що саме мали починатись у приморському містечку. Я не мав поняття, що це таке реколекції, уявив собі, що це будуть приємні дні на пляжі, можливо, із спиртними напоями, і відразу згодився. Яким же було моє здивування, коли я побачив понад 200 молодих людей, наповнених такою радістю, якої я ще ніколи не зазнав. “Віддай мені своє зранене серце,” – такою була тема тих реколекцій! І коли священик говорив, що гріхи, які ми скоюємо, є раною в нашому серці, я, вперше в житті, вдивився в Розп’яття, й зрозумів, що Ісус взяв на Себе всі наші гріхи, навіть оті жахливі й потаємні, що Він помер за нас і за мене особисто. Моє серце переповнилось покаянням і радістю, якої я ще ніколи не зазнав».

Сльози покаяння

Джонові тоді було 27 років і він почав плакати, немов дитина. А після закінчення реколекцій, він звернувся до Пресвятої Богородиці: «Чого Твій Син бажає від мене?». І в глибині серця почув відповідь: «Іди до сповіді!».

Прайдмора охопив страх: протягом свого життя він порушив всі Божі заповіді і ніколи не сповідався, але відчув підтримку Божої Матері. Сповідь тривала понад годину: Джон щиро визнав усі свої гріхи, нічого не приховуючи. І плакав не тільки він, але й сповідник, відчуваючи Боже милосердя до блудного сина, якому сповідь повернула життя й дарувала свободу Божих дітей.

Життя, віддане Богові й Церкві

З того часу Джонове життя вже вкотре докорінно змінилося. Після повернення з реколекцій він негайно почав працювати в лондонських злочинних мікрорайонах, щоб допомогти молодим людям залишити кримінальний світ. Через кілька років він також особисто познайомився з Матір’ю Терезою з Калькутти. За його словами, «свята Тереза навчила мене як ще більше любити Бога та ближніх». Тепер колишній гангстер присвячує своє життя, «щоб нести надію іншим і показати їм, що якщо Бог може любити таку людину, якою я колись був, то Він по-справжньому любить усіх».

Як було згадано, Прайдмор проповідує Євангеліє в усьому світі з метою переказати свій досвід навернення та допомогти тим, які так, як і він колись, знайшли в своєму непереборні перешкоди, які тільки Бог може усунути.
Свідчення 09:03 Вівторок 0 313 Розарієві історії від єпископів. Єпископ Олександр Язловецький Свою історію знайомства з Розарієм та про сумніви, що виникали з приводу ефективності цієї молитви,  розповідає єпископ-помічник Київсько-Житомирської дієцезії Олександр Язловецький. 
Інформаційне повідомлення
Коментувати статті на нашому сайті дозволено лише на протязі 7 днів з моменту публікації.