Серце Ісуса, чеснот усяких бездонна глибінь

Св. Маргарита Марія говорила, що Серце Ісуса – це недосліджена та неосяжна безодня, у яку треба зануритись і в ній залишитись, щоб уже не знаходити задоволення лише у матеріальних благах цього світу, а черпати приклад всіляких чеснот з глибини святості Ісуса.

В Ісусі Христі все є безмірним. Його досконалість – незбагненна, ми не можемо її собі навіть уявити. Навіть якби її порівняти з найглибшою криницею, дна якої ніхто не може побачити, це було б дуже невдале порівняння.  

Пресвяте Серце Ісуса вже від моменту зачаття втіленого Слова було бездонною глибиною всіляких чеснот. Христос був однаково святий у кожен момент свого життя. Св. Лука, євангеліст, написав, що Ісус «зростав у мудрості та в літах, і у ласці у Бога та людей» (Лк 2, 52). Ці слова св. Луки треба розуміти так, що люди з плином часу, у різних ситуаціях життя Ісуса, помічали щораз більше Його чеснот.

Заклик над яким роздумуємо підкреслює, що Христос є бездонною глибиною ВСІЛЯКИХ чеснот. Однак це не до кінця правда! Коли подивимось на усе земне життя Ісуса, то помітимо, що Він не володів деякими чеснотами, які бачимо, наприклад, у святих. Чому? Бо є  чесноти, які передбачають певну недосконалість, тож їх Ісус не міг мати, бо Він сам є ДОСКОНАЛІСТЮ! Не мав, наприклад, чесноти віри, бо вона робить нас здатними прийняти правду про те, що наш людський розум не може до кінця зрозуміти. Ісус же знав усю правду. Він є ПРАВДОЮ!

Він не мав чесноти надії, бо надія спонукає сподіватись щастя, якого зараз ще не маємо. Христос же знав правду про своє воскресіння і вознесіння. Спасенні в небі також не мають чесноти віри та надії.

Ісус не потребував також чесноти покути чи жалю за гріхи, бо ніколи не згрішив. Натомість всі інші чесноти Він мав у найвищому ступені, оскільки, будучи Богом, сам є джерелом всіх чеснот.

Серед чеснот, які Ісус мав у досконалому ступені, на першому місці треба вказати чесноту релігійності. Євангелісти підкреслюють, що на завершення дня, після зустрічей з юрбами людей і виснажливих мандрівок, Ісус йшов у самотнє місце і перебував у розмові зі Своїм Отцем, молячись.

Ісус був досконало слухняний Своєму Отцю. Він підкреслював, що прагне виконувати лише волю Свого Отця і виконувати те, що Йому подобається. Любов до Отця спонукала Його прийняти невимовні страждання, щоб винагородити за зневаги, завдані Отцю людьми. Життя ж Ісуса було однією суцільною смугою вчинків любові для людей.

Ісус мав чесноти розсудливості, чистоти, смирення, стриманості та решту всіх можливих. Аби їх всіх перерахувати, треба було переписати все Євангеліє. Однак треба зазначити, що всі чесноти супроводжувала надзвичайна простота, яка захоплювала юрби і заохочувала наслідувати Його. Ісус не шукав похвали і визнання з огляду на свої чесноти. З покорою приймав всілякі страждання, зневаги та насмішки своїх ворогів. Сам, однак, не піддавався якимось спеціальним покутним практикам, окрім довгого сорокаденного посту. Терпеляче переносив всілякі життєві незручності, оскільки постійно був у мандрівках, про що сам казав: «Лисиці мають нори і птахи – гнізда, але Син Чоловічий немає місця, де прихилити голову» (пор. Лк 9, 58).

Фарисеї часто були згіршені, що Ісус п'є та їсть з грішниками, що не постить як наприклад, учні св. Йоана Хресителя. Він хотів бути зразком святості і чеснот для всіх, не лише для тих, яким добре – зразком ідеальним, але можливим до наслідування кожною людиною.
Ісусе, наш прекрасний Вчителю і зразку всіляких чеснот, Ти сказав: «Будьте і ви досконалі, як досконалий є ваш Отець небесний» (Мт 5,48). Не зважаючи на нашу слабкість та гріховність, Ти казав нам прямувати до євангельських чеснот та ідеалів. Просимо Тебе, додавай нам неустанно сил, щоб ми не припинили їх прагнути попри невдачі та підіння.

Опрацював дк. Яцек Ян Павловіч, переклад КМЦ