Костел єзуїтів у Коломиї

Під час візиту Львівського римсько-католицького архієпископа Пузини до Калуша його зустрів коломийський канонік Жигмунд Павловський і повідомив, що на будівництво нового костелу зібрано 20 тисяч злотих. Архієпископ порадив запросити до Коломиї єзуїтів, які на викупленій у міської влади земельній ділянці власними зусиллями збудують костел у готичному стилі, подібний до чернівецького.

25 червня 1895 р. на зборах церковного комітету було попередньо вирішено, що костел матиме розміри 35х15 метрів. А вже 19 серпня 1895 р. була підписана офіційна угода, за якою будівля 45 метрів завдовжки і 22 — завширшки мала бути зведена за чотири роки. Планувалося, що храм відвідуватимуть 22 тисячі парафіян.Для нової резиденції отців-єзуїтів у Коломиї і майбутнього храму складалися численні пожертви й дарунки. Зокрема, 500 злотих пожертвував сам отець-провінціал, 100 злотих — архієпископ Гріневський на оздоблення вівтаря й закупівлю капличних речей.

29 вересня 1895 р. резиденцію було урочисто відкрито. Служити в майбутньому костелі залишили священиків Віячкевича і Томаша Валла, та ченців Білобжеського і Маравієча. У день святого архангела Михаїла о. Павловський освятив каплицю на честь святого Ігнатія, і в ній відбулося перше богослужіння за західним обрядом. Польські тижневики Львова, висвітлюючи цю подію, назвали її «виразом католицької (тут — римсько-католицької. — І. М.) Коломиї».Римсько-католицькі ченці заснували в Коломиї «Архібратство Пресвятого Серця Ісусового» і провели в лютому 1896 р. сорокагодинне богослужіння. Місійна діяльність єзуїтів була пов’язана також із «Закладом виховним Сестер Уршулянок», в якому, крім черниць, навчалися й місцеві польські панни.Будівництво римсько-католицького костелу було доручено коломийському архітектору, інженеру Кречковському, авторові проекту «Народного дому» в Коломиї. Він збільшив кошторис на 48 540 злотих.2 серпня 1896 р., священик Павловський, місцевий душпастир, освятив наріжний камінь храму, а о. Врублевський виголосив відповідну події проповідь.Будівництво нової святині, яка стала не тільки духовним осередком польської громади, але й окрасою центральної частини міста, було завершено 31 листопада 1897 р. Вже 12 грудня того ж року священик Голамбек з дозволу римсько-католицького архієпископа у Львові Моравського освятив дзвони. Як повідомляла польська преса, при цьому були присутні 72 пари «чесних батьків» міста, які пожертвували на будівництво 582 злотих. Численна католицька громада міста «асистувала» при тих урочистостях.Зараз вже з деякою іронією сприймається ретельний перелік дарунків новопосвяченому костьолові: якась пані Леонтина Михалевська подарувала «пушку срібла» (тобто наповнену срібняками торбинку, яка виготовлялася з свинячого сечового міхура); отець-ректор з Добромишля Войцех Баудіс пожертвував срібну посудину, в якій виставляють С0вяті Дари; робітниці братства святого Йосифа — диван, а сестри-бенедиктинки зі Львова — обрус для вівтаря.Починаючи з 1895 р. у новому костелі створюються релігійні організації і братства — «Святого Розарію», «Найсвятішого Серця Ісуса і Марії», «Доброї Смерті».У 1905 р. на території Польського Королівства було 473 єзуїти, серед них 215 священиків, 119 кліриків і 139 братів, якими керував провінціал Володимир Ледачовський. На 1906 р. у коломийському костелі отців-єзуїтів служило 6 священиків і 2 братів.Коломийські єзуїти працювали у притулках, шпиталях, в’язницях міста, навчали релігії і катехизму в середніх школах, займалися благочинною діяльністю. Проповіді та вміло організовані публічні диспути єзуїтів з православними і протестантами ще більше сприяли зміцненню їхнього авторитету. Та одним з найважливіших завдань єзуїтів була боротьба за верхівку суспільства і вплив на міську владу, зокрема на управу.Історія єзуїтів у Коломиї скінчилася у 1939 р. (хоча епізодично вони з’являлися тут і в часи німецької окупації). Відразу після приходу Червоної Армії в місті були жорстоко закатовані директор польської гімназії Борон та отець-єзуїт Хлопецький.Чи назавжди пішли з нашої землі отці-єзуїти? Деякі знахідки останнього часу (зокрема дбайливо захована література, церковне начиння, інвентар) свідчать: вони планували повернутися.Джерело: Львівська архідієцезія

Зображення: Вікіпедія