Тебе навіки возвеличувати будемо: Діво шанована, прославлена

Що означає, що Мати Христа гідна пошани? Якщо коротко, то пошана (честь) у Біблії належить лише Богові. Ніхто з людей її недостойний. Євреї співають псалми і пісні на честь самого Творця – Бога Яхве. Доксології, тобто гімни похвали Нового Завіту, звернені до Отця, але через Христа: «Скільки бо обітниць Божих у ньому – “Так”, і тому через нього “Амінь” Богові на славу через нас» (2Кор 1,20).

Останнім славослів’ям в Одкровенні весільна пісня Агнця: «Алілуя! Бо воцарився Господь, Бог наш, Вседержитель. Радуймося і веселімося і віддаймо славу Йому, бо настав шлюб Агнця, і дружина його приготувалася» (Одкр 19,6-7). На звук цього гімну з’являється Наречена – Церква, одягнена у чисті шати з вісону, які означають «праведність святих» (19, 8). Тільки такі шати Церкви гідні Божественного Нареченого. Слава Церкви в цілісності є даром Христа: у Його крові були вибілені шати обраних (Одкр 7,14).

У джерелах майбутньої слави спасенних знаходиться любов Спасителя. «Христос полюбив Церкву й видав себе за неї, (...) щоб явити собі Церкву славну, без плями чи зморшки або чогось подібного, але щоб була свята й непорочна» (Еф 5, 25.27). Слова апостола стосуються спільноти спасенних, образом і провіщенням якої є Марія. «Відтоді всі покоління будуть називати мене благословенною» (Лк 1, 48) – це пророцтво Матері спасителя буде реалізуватись у Церкві в усі часи. Марія насправді є Дівою шанованою, бо є Матір’ю Спасителя, Який повернув нам втрачену гідність Божих дітей.

У цих двох закликах літанії (шанована і прославлена) лунають похвали, які скеровували до Марії Отці Церкви: Parthenosendoksos, «Діва славна». Вище ми згадували, що слава, або ж хвала (гр. doksa), у біблійному об’явленні є прикметою самого Бога. Але це не є прикмета неподільна, що заздрісно охороняється Богом, – так, як це було в язичницьких релігіях та міфології, які ще не знали повноти Об’явлення. Христос через свою спасительну муку увійшов до слави Отця. У таємниці Внебовзяття участь у славі неба отримала також Його Пресвята Матір, а Її вивищення становить завдаток майбутньої слави цілої Церкви. Внебовзяття є виконанням зворушливої заповіді, яку Марія висловила у своєму гімні прославлення Magnificat: «Ось бо віднині ублажатимуть мене всі роди» (Лк 1,48).

Тому пошана, віддавана Матері Господа, ні в чому не применшує честі і слави самого Бога, але робить її ще більш виразною. «Справжні поклонники Отцеві кланятимуться у дусі й правді», – заповів колись Христос у розмові з Самарянкою (Йн 4,23). Наповнена Святим Духом, вірна Учениця втіленої Правди є справжньою шанувальницею Отця. Можемо без страху про Божу славу співати про Неї похвальні гімни: «Честь Марії, честь і слава, святій Діві честь!».

Марія гідна честі і слави з огляду на свою духовну красу як Матір Спасителя. Оскільки «Початок мудрости – острах Господній» (Пс 111,10), то Марія перевищує всіх у любові до мудрості. Обрана Матір’ю Христа, втіленої Мудрості, Вона є недосяжним зразком, завжди актуальним не лише для жінок Ізраїля, а й для всіх народів і поколінь.

Церква офіційно вчить, що її набожність до «Пресвятої Діви належить до суті християнської релігії». Пресвятій Діві «слушно віддаємо особливу шану. Справді, від найдавніших часів Благословенна Діва вшановується іменем Богоматір; вірні вдаються до її заступництва, моляться до неї в усіх своїх небезпеках і потребах» (Катехизм Католицької Церкви, 971).

Підтвердженням цієї правди нехай буде фрагмент давнього марійного гімну «Слався, Зірко моря» (Ave maris stella):

О Діво славна і зразок покори,
Визволеним з провини дай нам жити в покорі.

Диякон Яцек Ян Павловіч, переклад КМЦ

Зображення: Fine Art America