Тебе навіки возвеличувати будемо: Мати Непорочна, Пречиста, невинна, незаймана

Вона була першою, хто відчув на собі наслідки прийдешньої відкупительної смерті свого Сина на хресті. Бог таким чином приготував Своєму Сину гідне помешкання. Марія, зі свого боку, усім серцем відповідала на цей привілей і ніколи не згрішила, навіть не спротивилась Божій волі.

Заклик «Мати Непорочна» – ніби вступ, що передвіщає три наступні (Пречиста, невинна, незаймана). Його літературний зразок – це грецький Акафіст, що створений на кілька століть раніше за саму літанію. Складається з 12 довгих і 12 коротких строф. Довші строфи нараховують 12 поетичних привітань Марії, які завершуються закликом, що постійно повторюється: Радуйся, Мати Непорочна! (або в іншому перекладі «незаймана»). Той самий заклик завершує присвячення цілого гімну і вступ до нього. Вочевидь, автор цього твору (св. Роман Солодкоспівець, VI ст.) цей титул вважав ключовим у своєму прославлянні Марії та Її життя.

Перша жінка, праматір Єва, згрішила і своїм непослухом Божій забороні притягнула на себе та всіх жінок вирок: «Помножу вельми болі твої і твою вагітність, у болях будеш народжувати дітей». (Бут 3,16) У Марії не було про це навіть мови. Як на Непорочну на Неї не поширювались наслідки первородного гріха, а на додачу Вона зачала Божого Сина, «отінена Святим Духом». Народила Спасителя як Діва, як цілковита чиста без страждання і болю. Це особлива таємниця, яку пояснює св. Августин, учитель Церкви, наступним чином: «Як сонячне проміння проникає крізь скло і не порушує його, не нищить, так і Марія народила Христа, Сонце справедливості, без порушення свого дівоцтва».

Вона, всупереч звичаям та традиції цілого єврейського народу Старого Завіту, обрала дівоцтво, а не подружжя. Пише про це св. Бернард: «Марія розгубилась, коли почула, що благословенна між жінками, бо вона прагнула бути благословенна тільки між дівицями». Чудесним чином зачала Божого Сина без співучасті чоловіка. Як це провіщав пророк Ісая (7,14), і пригадав у своєму Євангелії св. Матей (1,23), підкреслюючи: «Ось діва матиме в утробі». Влучну і прекрасну примітку робить тут св. Августин: «Син Діви Марії і Наречений всіх дівиць вчинив матір плідною, не позбавляючи Її дівочої чистоти».

Говорячи про чесноту чистоти, найчастіше пов’язуємо її з сексуальною сферою людини. І це, вочевидь, слушно і правильно. Однак існує ще інша сфера, набагато глибше прихована у людині, сфера мотивів та намірів. І до неї також відносимо чесноту чистоти.

Часом зовні здається, що людина праведна, чиста, але її наміри не завжди чисті. Тоді мова йде про лицемірство. Марія ніколи так не жила. Була зовсім чиста. Що мала в серці, те й було на Її устах, у Її діях. Тому маємо до Неї таку довіру. Знаємо, що ніколи нас не обдурить.
Поміркуй: чи часом у тобі немає лицемірства, нечистоти намірів? Чи завжди твоє «так» є «так», а «ні» є «ні»? Варто записатись до школі цієї Вчительки.

Диякон Яцек Ян Павловіч, переклад КМЦ 

Зображення: One Peter Five