Папа: Господь завжди втішає Своєю близькістю, правдою та надією

Про це повідомляє Vatican News.

«Сьогодні відзначається Всесвітній день “Червоного Хреста” та “Червоного Півмісяця”. Молімось за тих осіб, які трудяться у цих заслужених інституціях: нехай Господь благословить їхню працю, яку вони добре звершують», – цими словами Святіший Отець зробив вступ до ранішньої молитви Святої Меси, яку він у п’ятницю, 8 травня 2020 року, очолив в каплиці “Дому святої Марти” у Ватикані, в якій могли єднатись усі бажаючі за допомогою засобів комунікації.

Христос потішає учнів

«Хай не тривожиться серце ваше! Віруйте в Бога, віруйте й у Мене. В домі Отця Мого багато жител. (…) І коли відійду і вам місце споготую, то повернуся і вас до Себе візьму, щоб і ви були там, де Я», – ці слова Ісуса, які Він промовим до Своїх учнів під час Тайної Вечері, записані у 14 розділі Євангелії від святого Йоана, стали лейтмотивом проповіді Глави Католицької Церкви, який зазначив, що цей діалог Спасителя з апостолами був позначений сумом, адже Христос також звіщає, що однин із них Його зрадить. Однак, Він потішає Своїх учнів у найбільш відповідний для Нього спосіб.

Ми маємо багато способів для того, щоб втішити іншу людину: від найнеформальніших до дуже формальних, як наприклад, словами телеграми «Мені дуже прикро, що...». Але, на переконання Понтифіка, в такий спосіб людину не можливо потішити, адже мова йде про чисту формальність. Ісус втішає зовсім в інший спосіб і ми повинні його знати, щоб, коли переживатимемо важкі життєві моменти, могли відчути це втішання Спасителя.

Ісус втішає Своєю близькістю

З цього біблійного уривку бачимо, що Христос завжди втішає в близькості, правді та надії. Власне, цими трьома елементами, як наголосив Папа, можна охарактеризувати стиль утішання, який Ісус завжди застосовує. Перш усього, мова йде про близькість: Він ніколи не чинить цього на відстані: Він поряд із Своїми апостолами. Господь дуже часто присутній у тиші, проте, ми усвідомлюємо, що Він є поряд, завжди біля нас. Ця близькість – це Його стиль, який можемо зауважити, зокрема, у Його Втіленні, адже Він забажав стати близьким до нас, взявши на Себе людське тіло. Господь потішає, не використовуючи порожніх слів, а навіть більше – віддає перевагу тиші, мовчанню, однак, завжди перебуває близько, поряд.

Христос потішає правдою та надією

Але Спаситель втішає також і правдою. Він правдомовець, не говорить формальних фраз, що є обманом, як ось: «Не переживай, все буде добре, все мине, нічого не трапиться...». Він не приховує правду, бо Він є Правдою, тому й звіщає Своїм апостолам, що Він йде на смерть. Як зазначив проповідник, не варто приховувати правду, а слід з покорою визнати, що всі ми перебуваємо перед обличчям смерті.

Третім елементом, який на переконання Святішого Отця, характеризує стиль утішання, використовуваний Ісусом, є надія. Він каже: «Так, це складний момент, проте, хай не тривожиться ваше серце: майте віру в Мене, бо в домі Отця Мого жител багато. Я йду, аби приготувати вам місце». Ісус йде, щоб відчинити нам двері того дому, куди Він бажає нас привести: «Я повернусь і вас візьму з Собою, щоб ви були там де і Я». Він повертається кожного разу, коли хтось із нас відходить із цього світу.

Спаситель не стверджує, що ми не страждатимемо, що все буде гаразд. Ні! Він каже правду: ми також повинні будемо зустрітись із смертю, але Він буде поряд і переведе нас за руку до дому Отця, тому, хай не турбується наше серце, нехай воно перебуває в мирі. Близькість Ісуса, правда та надія – це основа втішання.

На закінчення проповідник підкреслив: «Нелегко дозволити Господеві, аби Він нас втішив. Часто, у неприємні моменти ми ображаємося на Господа і не дозволяємо Йому прийти і промовити в такий спосіб, з цією ніжністю, з цією близькістю, з цією лагідністю, з цією правдою і з цією надією. Просімо благодаті, аби навчитися дозволяти Господеві нас втішати. Господнє втішення є правдомовним, воно не обманює. Воно не є знечуленням, ні. Але є близьким, правдомовним і відкриває нам двері надії».