Лист до сімей Святішого Отця Йоана Павла ІІ

«У світлі Нового Завіту виразно можемо побачити, що первісний зразок сім'ї треба шукати у самому Бозі, у триєдиному таїнстві Його Життя. Боже «Ми» є вічним зразком для людського «ми» - насамперед того, яке створене з чоловіка і жінки, створених на образ і подобу самого Бога. Подружжя як Свята Тайна – це союз осіб у любові, а любов може бути поглиблена й збережена тільки через Любов, ту любов, яка «влита в наші серця Святим Духом, що нам даний»(Рм 5,5) Батьківство і материнство само по собі є особливим підтвердженням любові, дозволяючи відкрити її розмір і первісну глибину. Проте це не відбувається автоматично. Це є завданням обидвох: чоловіка і жінки. Батьківство і материнство становить у їхньому житті «новину» і таке багатство, що не можемо до нього наблизитися інакше, як «на колінах». Бути людиною» – це основне покликання людини: «бути людиною» в міру дару, який вона отримала. У міру того «таланту», яким є саме людство, а лише згодом у міру усіх тих талантів, якими вона була обдарована. Молитва – це подяка, прослава Бога, прохання прощення – і, нарешті, - благання і заклик. У кожній із цих форм молитва сім'ї має, без сумніву, багато що сказати Богові. Вона має також багато що сказати людям, насамперед тим, що пов'язані конкретним сімейним зв'язком.

Молитва є тим місцем, у якому найпростішим чином виявляється творча і батьківська пам'ять – Бога про людину. Не тільки і не настільки пам'ять людини про Бога, як, насамперед, пам'ять Бога про людину. Завдяки цьому також і молитва сімейної спільноти може стати місцем спільної і взаємної пам'яті: сім'я є спільнотою поколінь. Потрібно, щоб у молитві були присутні всі - ті, які живуть, і ті, що вже відійшли, а також ті, які ще повинні появитися на світ.

Любов робить так, що людина здійснюється через щирий дар самої себе. Бо любов – це давання і приймання дару. Не можна її ні купити, ані продати. Нею можна тільки взаємно обдарувати один одного.

Новонароджена людина віддає себе батькам через сам факт свого існування. Її існування – життя – є першим даром Творця для створіння.

Дитина обдаровує собою всю сім'ю. Вона є даром для братів і сестер та для батьків. Дар життя одночасно стає даром для тих, хто його дає.

Людина є спільним добром кожного людського суспільства. Вона також є «дорогою Церкви». Насамперед же вона є тією людиною, про яку сказав св. Іриней, що вона є «славою Бога»: «Gloria Dei vivens homo», що можна перекласти також як «славою Бога є те, щоб жила людина».

Немає справжньої любові без усвідомлення того, що Бог насамперед є Любов'ю – та що людина є тим єдиним на землі створінням, яке Бог покликав до існування «задля нього самого».

Чому «сяйво правди» є таким важливим? Правда, тільки вона підготує вас до тієї любові, про яку можна сказати, що вона «прекрасна».

Сучасна сім'я – так, як і завжди, - шукає «прекрасної любові». Любов, яка не є «прекрасною», яка є тільки применшеною до заспокоєння пожадливости, тільки взаємним «вживанням» одне одного з боку чоловіка і жінки, робить людину невільником власних слабкостей.

Цивілізація любові означає радість – радість, крім усього іншого, з того, що «людина на світ народжується». (Ів. 16, 21). А отже, радість також від того, що члени подружжя стають батьками. Цивілізація любові означає «радіти правдою» (1Кор.13, 6)

Любов є справжньою тоді, коли творить добро осіб та спільнот, коли творить і цим добром обдаровує інших. Тільки та людина, яка в ім'я любові вміє вимагати від себе самої, може також вимагати любові від інших. Бо любов вимоглива. Вона вимоглива у будь-яких людських обставинах. Вимоглива ще більше для тих, які відкрились для науки Євангелія.

Особа здійснюється через свободу у правді. Не можна розуміти свободу як право робити будь-що. Свобода – це дар самого себе, і що більше – це внутрішня дисципліна дару.

Подружня й батьківська любов має здатність лікування ран, бо окремі загрози не відбирають її власної – відновлюючої здатності, такої добродійної і оздоровлюючої для людських спільнот.

У цьому контексті також потрібно особливим чином собі усвідомити, наскільки важливою є молитва з сім'ями і за сім'ї, особливо, коли йдеться про ті сім'ї, яким загрожує розпад. Потрібно молитися, щоб подружжя полюбило дорогу свого покликання також і тоді, коли вона стає важкою, коли стає вузькою і крутою, на перший погляд нездоланною. Потрібно молитися, щоб вони і тоді були вірні своєму союзові з Богом.

Дорогі сім'ї, також і ви повинні бути відважними. Ви завжди повинні бути готовими до того, щоб дати свідчення тій надії, яка живе у Вас, яка через Євангеліє вкорінена Добрим Пастирем у ваших серцях. Ви повинні бути готовими до того, щоб іти за Христом до тих життєдайних пасовищ, які Він приготував для Вас пасхальним таїнством своєї смерті та воскресіння.

Історія «прекрасної любові» починається з Благовіщення, коли Божий посланець звертає чудові слова до Марії, яка покликана стати Матір'ю Божого Сина.

Також завдяки Йосифові тайна Воплочення, а разом з нею й тайна Святої Родини, глибоко вписується у подружню любов чоловіка і жінки, а через це посередньо у генеалогію усіх сімей. Те, що колись Павло назве «великою тайною», знаходить у Святій Родині свій найвищий історичний вияв. Сім'я, таким чином, дійсно у центрі Нового Завіту.

Любов, щоб бути дійсно прекрасною, повинна бути Божим даром, повинна прищеплюватися в людських серцях Святим Духом і постійно у них підтримуватися (Бут 5,5). Церква це добре усвідомлює тоді, коли у Святій Тайні Подружжя просить Святого Духа відвідати людські серця. Щоб бути насправді «прекрасною любов'ю», тобто даром людини для людини, вона повинна походити від Того, хто сам є Даром і Джерелом усіх дарів.

Коли ми говоримо про «прекрасну любов», то одночасно говоримо про красу. Говоримо про красу любові і про красу людини, яка силою Святого Духа здатна на таку любов.

Нехай Марія, Мати прекрасної любові, і Йосиф, Опікун Спасителя, супроводять усіх своєю постійною опікою.

З такими почуттями я благословляю кожну сім'ю в ім'я Пресвятої Трійці: Отця, Сина і Святого Духа».

Рим, 2 лютого 1994 року

Джерело: ДивенСвіт

lyst_do_simej.doc 323,5 Kb - джерело - kdts.org.ua

Зображення: Polskieradio.pl