Бенедикт XVI: лише покірний богословський пошук здатний осягнути істину

Про це пише Vatican News.

«Лише покора може знайти Істину, а Істина, в свою чергу, є основою Любові, від якої, в результаті, все залежить», – цими словами Папа-емерит Бенедикт XVI підсумував своє привітання, надіслане Міжнародній Богословській Комісії з нагоди її 50-річного ювілею.

Історія заснування комісії

Пригадавши історію заснування Комісії, Бенедикт ХVI зазначив, що його попередник Павло VI поклав на новостворену Комісію важливе завдання – бути мостом єднання між ІІ Ватиканським Собором та Навчанням Папи. Вже від початку ХХ століття у Церкві діяла Папська Біблійна Комісія, що представляла одну частину Учительського Уряду Папи, що після ІІ Ватиканського Собору була перемінена в дорадчий богословський орган на служінні Учительського Уряду Церкви, забезпечуючи компетентний погляд у біблійних питаннях. За бажанням Папи Павла VI, Префект Конгрегації Доктрини Віри є одночасно Президентом Папської Біблійної Комісії та Міжнародної Богословської Комісії, які, в свою чергу, обирали собі Секретарів з поміж своїх членів. У цей спосіб, Святіший Отець бажав підкреслити, що ці дві Комісії не є органами вищезгаданої Конгрегації, але автономними дорадчими органами.

Очікування, які покладені на Комісію

«Без сумніву, на початку, очікування, пов’язані з новоутвореною Міжнародною Богословською Комісією, – пише далі Папа Бенедикт ХVI у своєму вітальному слові, – були більшими від того, що можна було здійснити впродовж півстолітньої історії». Папа виокремив перше напрацювання Комісії, “Le ministère sacerdotal”, що була видана у Парижі у 1971 році і стала допомогою для першого великого зібрання Синоду Єпископів. А для самого Синоду Комісія призначила спеціальну групу богословів, які були радниками синодальних отців під час першої сесії Синоду. Як підкреслив Бенедикт ХVI, дякуючи їхній праці, Синод відразу зміг опублікувати документ на тему священства.

Однак, дуже швидко у практику Церкви ввійшов звичай видавати післясинодальне Апостольське Напоумлення, що не є, властиво, документом Синоду Єпископів, але – Учительського Уряду Папи, в якому у широкий спосіб зібрано думки Синоду і, таким чином, разом з Папою, висловлюється думка єпископату всього світу.

Великі постаті Комісії

Як зазначив Папа Бенедикт ХVI, поряд із такими великими постатями ІІ Ватиканського Собору, як Генрі де Любак, Ів Конґар, Карл Ранер, Хорхе Медіна Естевес, Карло Коломбо, якого вважали приватним богословом Папи Павла VI, та іншими, до складу Комісії входили великі богослови, які, на диво, не знайшли для себе місця на Соборі. Серед них Ганс Урс фон Бальтазар, Луї Буіє, отець Марі-Жозеф Ле Гільо, Рудольф Шнакенбурґ, та інші, які зробили свій важливий внесок у богослов'я.

«У Богословській Комісії другого п'ятиріччя появилися нові особистості: двоє молодих італійців, Карло Каффарра та отець Раньєро Канталамесса, надали італійськомовному богослов'ю нового значення», – підкреслив Бенедикт ХVI, пригадуючи також й великих богословів з німецькомовного середовища.

Богословські напрацювання Комісії

Далі Папа-емерит пригадав, що під проводом Карла Леманна Комісія проанаклізувала основні питання пастирської конституції ІІ Ватиканського Собору “Gaudium et spes”, зокрема, тему людського розвитку та християнського спасіння. В цьому контексті виникла також тема «теології визволення», яка загрожувала життю Церкви у Південній Америці.  

Поряд із питаннями щодо зв’язку між Учительським Урядом Церкви та вченням богослов’я, однією із важливих ділянок праці Комісіє було також моральне богослов’я. «Можливо, є важливим, що спочатку в Комісії не було голосу представників морального богослов’я, лише голос експертів екзеґези та догматики: Гайнц Шюрман та Ганс Урс фон Бальтазар своїми науковими трацями у 1974 році розпочали дискусію, яка потім, у 1977 році, перейшла у дискусію про Святе Таїнство Подружжя», – підкреслив Венедикт ХVI, описавши опісля розвиток богословських течій, зокрема, у матерії християнської етики та моралі.

Досягнення та недоопрацювання

«Врешті, я хотів би виокремити ще один аспект праці Комісії. У ній завжди більше і щоразу сильніше можна було почути голос молоді Церкви, стосовно такої проблематики: до якої міри вони зв’язані із західною традицією і до якої міри інші культури можуть обумовлювати нову богословську культуру?» – підкреслив Папа-емерит, пригадуючи, що таке питання ставили, переважно, богослови з Африки та Індії. До сьогодні ця тема не була належно продискутована у богословській площині; подібно, як і питання діалогу з іншими великими релігіями у світі.

«Зрештою, ми повинні висловити велику вдячність, незважаючи на всі обмеження людського пошуку та здатності запитувати себе самих. Міжнародна Богословська Комісія, незважаючи на всі зусилля, не змогла досягти моральної єдності богослов’я та богословів у світі. Хто очікував цього, плекали помилкові очікування щодо можливостей такої праці. Однак, в будь-якому випадку, голос Комісії став тим голосом, до якого прислухаються, і який, в певному сенсі, є загальним орієнтиром, на який повинні зважати серйозні богословські зусилля в цей історичний момент», – пише Папа Бенедикт ХVІ, висловлюючи подяку членам Комісії за те все, що було здійснено впродовж півстоліття, і надію на подальшу плідну працю, в рамках якої єдина віра зможе привести також й до спільного напрямку у погляді та тлумаченні про Бога та Його Об'явлення.

«Щодо мене особисто, то праця в Міжнародній Богословській Комісії подарувала мені радість зустрічатися з іншими мовами та формами думки. Перш за все, для мене це була нагода постійного смирення, що бачить обмеження того, що нам належить, і, в такий спосіб, відкриває шлях до найбільшої Істини», закінчив своє вітання довголітній Президент Міжнародної Богословської Комісії Папа-емерит Бенедикт ХVІ.