Префект Конгрегації віровчення про остаточність учення щодо жіночого священства

Про це повідомляють Новини з Ватикану.

«У Мені перебувайте – а Я у вас! Як неспроможна гілка сама з себе плоду принести, якщо не перебуватиме вона на виноградній лозі, ось так і ви, якщо не перебуватимете в Мені» (Йн 15, 4), – цими словами Ісуса розпочинається стаття архієпископа Луїса Ладарії, опублікована 29 травня 2018 року.

Святі Таїнства – підвалини Церкви

Церква може запропонувати життя та спасіння цілому світові лише завдяки тому, що вона вщеплена в Ісуса Христа, Свого засновника. Найперше джерело цієї вкоріненості та підвалини Церкви – Пресвяті Таїнства, у центрі яких Євхаристія. З Євхаристією ж тісно пов’язане Таїнство Священства, у якому Христос оприсутнюється для Церкви як джерело Її життя й діяльності. Священики уподібнюються до Христа-священика так, що можуть діяти від імені Того, Хто є Головою Церкви.

Христос обирає для священства дванадцятьох

Ісус Христос уділив таїнство 12 апостолам, які всі були чоловіками. Апостоли ж передали цей дар іншим чоловікам, своїм послідовникам. Церква завжди була зв’язана цим рішенням Господа, яке виключає можливість правочинного рукоположення жінок. Архієпископ Ладарія процитував апостольський лист «Ordinatio sacerdotalis» від 22 травня 1994 року, у якому святий Йоан Павло ІІ, щоб усунути усілякий сумнів, навчає про те, що «Церква в жодному разі не має права уділяти жінкам священичих свячень» і що всі вірні церкви мають прийняти цю позицію як остаточну.

Дефінітивна правда віри

Конгрегація доктрини віри підтвердила, що мова йде про правду, яка належить до депозиту віри. У цьому світлі зроджуються серйозні застереження щодо голосів, які надалі піддають цю дефінітивну правду сумніву: мовляв, вона не була проголошена «ex cathedra», а тому в майбутньому Папа чи Собор можуть цю норму змінити. Такі сумніви викликають плутанину, і не лише щодо самого Таїнства Священства, а й щодо Магістеріуму Церкви, який може непомильно навчати католицької доктрини.

Суть доктрини чи дисциплінарне питання?

Питання рукоположення жінок стосується самої суті Таїнства Священства. Церква не має можливості змінити цю суть, адже саме зі Святих Таїнств, встановлених Христом, вона зроджується як Церква. «Мова йде про не лише дисциплінарний елемент, а й доктринальний, який торкається структури таїнств – місця зустрічі з Христом і передавання віри. Тому ми не стоїмо перед обмеженням, яке перешкоджало б Церкві бути ефективнішою у своїй діяльності. Усвідомлюючи те, що з послуху Господові не можна змінити цю традицію, Церква намагається поглибити її значення, адже бажання Ісуса Христа, Втіленого Слова, ніколи не позбавлене сенсу».

Чоловіча стать – необхідна умова рукоположення

«Священик діє від імені Ісуса Христа, Нареченого Церкви, і його чоловіча стать – невід’ємний елемент цього сакраментального представництва (пор. Конгрегація доктрини віри «Inter insigniores», 5). Звісно, різниця між чоловіком і жінкою несе не підпорядкування, а взаємне збагачення», – пише далі архієпископ. Він наголошує, що повний образ Церкви – це Марія, Матір Божого Сина, Яка не прийняла апостольського служіння. Вірність задумові Ісуса Христа щодо священства допоможе поглибити й дедалі більше сприяти особливій ролі жінки в Церкві. Завдяки цій вірності ми також зможемо просвітити нашу культуру, якій непросто  усвідомити значення й користь різниці між чоловіком і жінкою та їхнього взаємодоповлення в суспільстві.

Питання непомильності

Сумніви, які постають щодо остаточності в питанні рукоположення, мають великі наслідки також для прийняття навчання Церкви. Важливо зазначити, що непомильність стосується не лише урочистих проголошень «ex cathedra», а й звичайного й універсального навчання єпископів, розпорошених по світу, які у спільності між собою та з Наступником святого Петра проголошують католицьку доктрину – остаточну й зобов’язувальну. До такої непомильності вдався святий Йоан Павло ІІ щодо рукоположення священиків; він не проголосив нової догми віри, а своїм авторитетом Наступника апостола Петра, щоб усунути будь-які сумніви, формально підтвердив і пояснив те, що протягом історії Магістеріум Церкви проголошував як складову депозиту віри.

Бенедикт XVI та Папа Франциск про свячення жінок

Папа Бенедикт XVI також наполягав на цьому вченні, нагадуючи під час Меси з посвяченням мира 5 квітня 2012 року, що Церква не має повноважень від Ісуса Христа уділяти жінкам Таїнство Священства.

До цього питання повернувся й Папа Франциск. В Апостольському повчанні «Evangelii gaudium» він наголосив, що нема жодної дискусії щодо рукоположення жінок, адже «священство зарезервоване для чоловіків як знак Христа-нареченого, Який дарує Себе у Пресвятій Євхаристії». Папа Франциск інтерпретує цю доктрину не як вияв влади, а як служіння, щоб була дедалі краще зрозуміла однакова гідність чоловіків і жінок у єдиному Христовому Тілі.

А 1 листопада 2016 року, під час прес-конференції на борту літака, яким він повертався з Апостольської подорожі до Швеції, Його Святість зазначив: «Щодо свячення жінок в Католицькій Церкві чітке остаточне слово сказав Папа Йоан Павло ІІ, і воно залишається незмінне».

Вірність навчанню Ісуса Христа

У наш час, коли перед християнською громадою стоїть чимало викликів сучасної культури, дуже важливо, щоб Церква перебувала в Ісусі Христі, як гілка, вщеплена у стовбур. Наприкінці статті префект Конгрегації доктрини віри наголосив: «Лише вірність Ісусовим словам, які не проминуть, гарантує нашу вкоріненість у Христа й у Його любов. Лише прийняття Його мудрого задуму, втіленого в таїнствах, зміцнює коріння Церкви, щоб вона могла приносити плоди вічного життя».

За темою:
«Placuit Deo» – лист Конгрегації віровчення
Архієпископ Луїс Ладарія: Віровчення на служінні Божому народові
«Сподобалося Богові...» – лист Конгрегації віровчення до єпископів про християнське спасіння