Папа: Серед забутого міста Бог згадує про найбільшого грішника

Про це повідомляють Новини Ватикану.

«Як же прекрасно було би, коли б наші сусіди й знайомі відчували Церкву своїм домом!» – сказав Папа Франциск, проповідуючи під час Святої Меси, яку він очолив під час відвідин дієцезії Албано, які він здійснив увечері, в суботу, 21 вересня 2019 року, коли місцева церковна спільнота святкувала річницю посвячення відреставрованої катедри.

Прибуття Святішого Отця

Святковий передзвін зустрів кортеж з Ватикану, яким коло 17:00 місцевого часу Папа Франциск прибув до містечка. Його зустрів єпископ Марчелло Семереро, Ординарій Албано, та мер міста, який вручив Святішому Отцеві символічні від міста й подарував книгу. Далі Папі було представлено мурал, намальований на стіні навпроти входу до катедрального собору, натхнений енциклікою «Славен будь».

Всередині храму зібралося духовенство дієцезії. Саме молитва разом зі священиками стала наступним моментом програми цього вечірнього візиту. Наступник святого Петра жертвував молитву за священиків, які, водночас, молилися за нього. Після молитви Папа привітався з кожним із душпастирів, а тоді вдягнув богослужбові ризи й процесійна хода вирушила на площу П’яцца Пія поблизу катедри, де розпочалося Євхаристійне богослужіння.

Бог пам’ятає про нас

Коментуючи під час проповіді євангельську розповідь про митаря Закхея, що виліз на дерево, щоб побачити Ісуса, коли Той проходив вулицею, Святіший Отець нагадав, що йдеться про відоме місто, зруйноване під час завоювання обітованої землі, що повинно було стати «забутим містом». Ісус же не минає його, і в місті, розташованому нижче від рівня моря, «не боїться досягнути ще нижчого рівня», представленого Закхеєм. Він був головою над митарями й багатим, що натякає на те, як він здобув майно: за рахунок співгромадян, в очах яких був «непридатним для спасіння».

«Але не в очах Ісуса, Який звертається до нього на ім’я, Закхей, що означає “Бог згадує”. У забутому місті Бог згадує про найбільшого грішника», – зауважив проповідник, додаючи: «Господь, насамперед, згадує про нас. Він не забуває, не втрачає нас з поля хору, незважаючи на перешкоди, що можуть тримати нас здалеку від Нього». За словами Святішого Отця, жодні гріхи, обмеження, сором, плітки й упередження, жодні перешкоди не дають Ісусові забути про суттєве – про людину, яку слід любити і спасти.

«Про що говорить ця євангельська розповідь в річницю посвячення вашої катедри? Про те, що кожна церква, що Церква з великої літери, існує для того, щоби підтримувати в серці людей згадку про те, що Бог їх любить», – сказав Єпископ Риму, заохочуючи вірних не боятися, за прикладом Ісуса, «проходити» містом, знаходити тих, які «ховаються за галузками сорому, страху та самотності», кажучи їм: «Бог пам’ятає про тебе».

Бог випереджує

Ще одним аспектом, на який звернув увагу проповідник, є те, що Бог «випереджує». Закхей хотів побачити «ким був Ісус», і зрозумів це, коли «Ісус поглянув на нього». Бо ще перед тим, як Закхей «старався побачити Його», Ісус першим бачить його, ще перед тим, як він запросив Ісуса, Він вже іде до його дому.

«Коли відкриваємо, що Його любов випереджує нас, що досягає нас перше від усього, тоді перемінюється життя. Дорогий брате, дорога сестро, якщо, подібно до Закхея, шукаєш сенсу життя, та не знаходячи його, розтрачуєш життя на “сурогати любові”, такі як багатство, кар’єра, приємності, якісь залежності, дозволь Ісусові поглянути на тебе. Лише з Ісусом відкриєш, що тебе завжди любили та відкриєш життя», – наголосив Папа, спонукаючи церковну спільноту замислитися, чи для нас Ісус є на першому місці, чи може, наші плани та наші структури?

Бо ж кожне навернення «зроджується із завдатку милосердя, Божої ніжності, яка захоплює серце». Й коли відправною точкою того, що робимо, не є Ісусів милосердний погляд, «ризикуємо зробити віру світською, ускладнювати її та наповняти другорядними речами».

Бути простими християнами

За словами Святішого Отця, Закхей вчить нас, як зберігати «першість» Бога. Ісус побачив його, бо він виліз на сикомор, тобто, проявив мужність і креативність. Він «здолав сором» і повівся як дитина. «Щоби зберігати “першість” Бога, тобто, Його милосердя, не потрібно бути складними християнами, що опрацьовують тисячі теорій і розсіюються, шукаючи відповіді в мережі, але бути як діти. Вони потребують батьків і друзів: також і ми потребуємо Бога і ближніх», – сказав Папа, нагадуючи, що ми не є самодостатніми.

Дати почуватися як удома

Врешті, ще одним аспектом, на який звернув увагу Святіший Отець, є те, що Ісус дає відчути себе вдома. Він каже Закхеєві: «Сьогодні маю бути в твоєму домі». У твоєму домі: Закхей, що почувався чужим у своєму місті, повертається до свого дому як людина, яку люблять. І відчувши любов Ісуса, бачить інших і готовий роздати майно бідним і вчетверо надолужити тим, кого скривдив.

«Як же прекрасно було би, якщо б наші сусіди і знайомі відчували Церкву своїм домом! На жаль, трапляється так, що наші громади стають чужими для багатьох і мало привабливими. Іноді, й ми піддаємося спокусі творити замкнені кола, місця для вибраних. Почуваємося вибраними, елітою… Але існує чимало братів і сестер, що мають ностальгію за домом, яким бракує відваги наблизитися, можливо, через те, що не почуваються прийнятими. […] Господь прагне, аби Його Церква була домівкою серед домівок, гостинним наметом, де кожна людина, що паломничає життям, зустріла Його, що прийшов, аби оселитися між нами», – наголосив Папа Франциск, підкресливши, що «ми не є інспекторами життя інших, але промоторами добра всіх».