Коли ми називаємо Ісуса Царем, промовляючи цей заклик в літанії, наші думки, наша вільна воля вибирає і підтверджує, що Ісус для нас найважливіший, що Він Перший в ієрархії нашого, часом досить складного, життя. Він є Царем, Господом, тому ми, які визнаємо Його першість і царювання, маємо обов'язок наше щоденне життя укладати щодо Нього, підпорядковуючи Його святій волі.
Він є Царем і Господом, Йому належить початок і кінець кожного нашого дня. Його Серцю, Його милосердній любові довіряємо те, що не знаємо, що нас зустріне, що Він для нас на сьогодні приготував. Віддаючи і жертвуючи Йому все, висловлюємо згоду, аби Він був Єдиним і Найважливішим. Його стиль життя тоді стає нашим стилем, ми охоче виконуємо Його прагнення, в окремих рішеннях питаючи, чи це згідне з Його євангельським вченням, чи Він, Цар і Господь, так би вчинив будучи на нашому місці, чи був би задоволений нами.Церква називає Серце Ісуса «Царем та устремлінням всіх сердець». Воно є царем всіх серць через свою безмірну любов. Нема серця, яке любить сильніше і є настільки відкрите, як Серце Божого Сина. Тому воно є «центром і з'єднанням всіх сердець», і стає «одвічним прагенням світу». Навколо Нього збираються людські серця, що, як св. Йоан під час Останньої Вечері, хочуть притулитися до Його серця, вслухатися у Його ритм.
Називаємо це Серце Царем і устремлінням всіх сердець, бо Воно всіх притягує до себе та єднає з собою. Тому в молитовному заклику говоримо: «Ісусе, тихий і покірний серцем, вчини наші серця подібними до Твого!»
Устремління всіх сердець… Наші серця мають вдивлятись у Серце Ісуса, захоплені ідеалом любові та добра, атмосферою миру та справедливості. Мають бажати того ж, що і їх Цар.
Устремління всіх сердець – це також прямування до єдності в думках і діях для спільного добра, у тому ж самому житті цінностями, взаємодопомогою, так як це було в часи перших християнських спільнот, де панували взаємна доброзичливість та допомога, де про перших християн говорили: «Дивіться, як вони одне одного люблять». Вони мали одного Царя, жили в єдності сердець з Ним і для Нього. А як є зараз? Чи ті, хто ще не пізнав Ісуса, або так звані «неоязичники», дивлячись на наше життя, взаємовідносини між християнами, могли б повторити згадані вище слова мешканців Антіохії?
У кожну першу п'ятницю місяця я в Акті присвячення людського роду Пресвятому Серцю Ісуса повторюємо: «Ми - Твоя власність і Тобі хочемо належати». Це посвячення Серцю Ісуса є відповіддю на Його любов. Це також вираз нашої справжньої любові. Кожна справжня любов пов'язана з жертвою, тобто даром із самого себе. Це віддання самого себе. Дане посвячення себе Божому Серцю як відповідь на Його любов, належить до істотних складових культу Пресвятого Серця Ісуса. Виразом цього посвячення є також відновлення щоденного акту присвячення себе самого та всіх своїх дій.
Божественне Серце Ісуса, будь царем мого серця!
Опрацював дк. Яцек Ян Павловіч, переклад КМЦ
Зображення: Catholic Way of Life
Серце Ісуса, життя і воскресіння наше; мир і примирення наше Ісус є нашим життям. Через таїнство Хрещення ми до Нього прищеплені, триваємо в Ньому і з Нього черпаємо життєдайні соки, щоб приносити плоди: “У мені перебувайте - а я у вас! Як неспроможна гілка сама з себе плоду принести, якщо не перебуватиме вона на виноградині, ось так і ви, якщо не перебуватимете в мені. Я виноградина, ви – гілки” (Йо 15, 4-5).
Хвороба, що торкається єства. Коментар до Євангелія
Літургія на кожен день, 27 червня, неділя
Літургія на кожен день, 28 червня, понеділок
Літургійний зошит Серце Ісуса, джерело всякої розради Цікаво, що після закликів до Ісусового Серця сокрушеного, страждаючого і пробитого списом, йдуть заклики, що окреслюють Серце Ісуса як джерело всілякої розради.Схожі новини
