У день спомину св. Алойзія Гонзаги, одного із молодих канонізованих Католицькою Церквою, публікуємо уривок його листа до матері. Текст цього листа свідчить про глибоке духовне життя хлопця, який дозрів до святості у свої 23 роки, і будучи вже перед смертю потішає маму.
«Молюсь про те, Достойна Пані, аби благодать і втіха Святого Духа завжди Тебе супроводжували. Коли мені передали твій лист, то я ще перебував у країні померлих. Але тепер нам всім потрібне те палке прагнення неба, аби прославляти Бога у країні живих. Колись я сподівався, що вирушу у цю подорож набагато раніше.Якщо любов – як говорить св. Павло – виражається у тому, щоб «плакати з тими, хто плаче і радіти з тими, хто радіє», то, заохочую Тебе, дорога Мамо, радіти тому, що Бог у своїй доброті й завдяки Твоїм заслугам, обдаровує мене істинною радістю та миром, а також звільняє від страху втратити ці дари.
Зізнаюсь Тобі, Достойна Пані... Кожного разу, коли роздумую над Божою добротою, неосяжним і необмеженим морем, мій розум геть розгублюється. Перед таким безміром він втрачає розуміння. Я постійно задаюся запитанням: чому після такої короткої і незначної праці на землі, Господь запрошує мене до вічного спокою, кличе мене з неба до нескінченного щастя, якого я так шукав, і обіцяє нагороду за сльози, яких так мало пролив?
Достойна Пані, постійно розмірковуй над цими словами і остерігайся образити безмежну Божу любов. Розмірковувати можеш тоді, коли, наприклад оплакуватимеш смерть того, хто вже постав перед обличчям Бога і своїм заступництвом намірений допомагати Тобі більше, ніж за життя. Зрештою, наша розлука не буде довгою. У небі знову побачимося, навіки об’єднавшись з нашим Спасителем й насолоджуючись вічним щастям. З усіх сил будемо прославляти Бога й Його милосердя.
Бог забирає від нас свій дар не лише для того, щоб перенести його до надійнішого та безпечнішого місця, а й дати нам те, чого найбільше потребуємо.
Пишу це все, бо гаряче прагну, аби Ти, Достойна Пані, і вся наша родина, вважали мою смерть радісною подією; хочу, щоб Ти мене підтримала й уділила мені свого материнського благословення тоді, коли змушений буду вирушити в дорогу, аж поки не дістанусь берега, де живуть усі мої надії».
Переклад КМЦ з польської за текстом з Години Читань у спомин св. Алойзія Гонзаги