«Римське Різдво» у Львові

«"Римське Різдво" – це відкрите для всіх святкування. Ми прагнемо пережити його як удома: вносимо Вифлеємський вогонь, встановлюємо фігурки у вертепі, ділимося різдвяним хлібом, колядуємо. Це домашній Святвечір, але у великому колі людей», – розповів настоятель храму святого Йоана Павла ІІ отець Григорій Драус.

До свята приєдналися студенти з африканських країн та Індії, які навчаються у Львові. Вони ділилися власними національними різдвяними традиціями, співали поширені в них різдвяні колядки. Діти-скаути з організації «Скаутство Європи в Україні» внесли Вифлеємський вогонь миру – символ миру та спокою для кожної душі, кожної домівки й усієї України.


«Захід, який називають "Римським Різдвом", уже став традиційним. Цьогорічна назва – "Святкуймо двічі. Частина 1: Католицьке Різдво" – вказує на факт, що у Львові традиційно відзначають Різдво за двома календарями. Учасники зможуть опісля й у своїх домівках застосувати деякі елементи святкування. Хочемо в широкому колі наших друзів пережити Різдво так, як ми святкуємо його вдома, і поділитися цим скарбом з іншими. Серед учасників міні-концерту буде музична сім’я Котелів з талановитими вісьмома дітьми, серед яких, кажуть, є "рівненський Моцарт" – Франциск, який не говорить, але талановито грає на скрипці. Про старозавітне свято Ханука, багато символів якого використовують у час Різдва, розкажуть діти з єврейського садочка», – розповів отець Григорій Драус.

Спочатку учасники, ділячись Різдвяним хлібом – облатками – складали одне одному щирі побажання. Під супровід молодіжного гурту «Lux Mundi» співали колядки, власноруч виготовляли різдвяні прикраси. Для наймолодших учасників свята організували майстер-клас із «розмальовки» різдвяних пряників. Головним символом свята був вертеп.

Традиційна різдвяна Меса – «Пастирка» – розпочалася опівночі.


24 грудня – Святвечір, а 25 – Різдво Христове за григоріанським і новоюліанським календарями.

За переказами, саме цього дня у Вифлеємі Діва Марія народила Ісуса Христа. Звістку про народження Божого Сина пастухам принесли ангели. Пізніше прийшли волхви-мудреці зі Сходу, які про появу Месії знали з легенд. Дорогу до міста їм вказала яскрава зірка. Церква вчить, що народження Ісуса Христа відкрило можливість для спасіння душі та вічного життя для кожного християнина.

25 грудня Різдво святкують Римо-Католицька Церква, більшість протестантських церков, а також частина православних – зокрема Константинопольська (крім Афону), Антіохійська, Олександрійська, Кіпрська, Болгарська, Румунська, Польська, Албанська, Грецька.

Не тільки люди, а й уся природа готується до приходу Месії. Білою ковдрою вкриті поля. Десь під цим сніжним покривалом зароджується життя. Проростає зерно й випускає тендітне стебельце з першими крихкими листочками. Саме сніг, який, здається, усе заморожує, захищає новонароджену рослинку від крижаного вітру й так рятує її життя. Вода в річці перетворилася на лід, який під сонячним промінням засліплює очі. Діти так відшліфували поверхню, що у ній відбивається безмежне небо. Дитячий сміх переплітається зі сніжками, що летять у різні сторони. Котяться великі кулі снігу і з великим зусиллям вкладаються одна на одну, творячи різні казкові карколомні персонажі. Радість, сміх, гамір наповнюють простір. Так, скоро Різдво. І ця радість, радість природи, радість дітей провіщають ще більшу радість.

Настав вечір. Сівач засіяв безкрає небо миготливими зірками, які підморгували і світилися від радості. Мороз із пензлем у руці вкриває вікна візерунками, від яких неможливо відвести очі. Кожен порух пензля створює шедеври. Дмухаючи теплим повітрям на візерунки і протираючи маленькими пальчиками дірочку, допитливі очі спрямовують погляд на вулицю, де в далечині лунає дзвіночок, який сповіщає про те, що надходять колядники, а разом із ними – звістка про те, що народився Божий Син.


У хаті пахне свіжим сіном і різними стравами. Полум’я свічки освітлює кімнату, навіюючи спокій. Воно ніби каже, що Вічне Світло народилось і прийшло в цей світ, щоб розігнати темряву й показати правдиву дорогу у вічне життя.

Звук дзвіночків стає дедалі гучніший. Ось і пес, зачинений у стайні, загавкав, корови замукали, прокинулася птиця… Незважаючи на мороз, двері в хату відчинені. Ось уже й чути, як скрипить сніг під ногами колядників. Першим до хати входить чоловік із дзвіночками, а за ним хлопці, які несуть у руках вертеп. Допитливі малі очі відразу помічають маленьку хатинку, долівка якої вкрита сіном. У центрі вертепу – ясла, де лежить маленьке беззахисне дитятко. Над ним схилилася Його Мати Марія, а Йосиф його колише. Обабіч стоять пастушки, царі підносять дари, а ангели виспівують «Слава во вишніх Богу і на землі мир». І тут залунав спів колядників, який підтримали самі ангели. В очах дитяти ніби все ожило. Радість розпирає груди. Розум не зовсім розуміє, що сталося, але душа радіє і співає.


Ось і чути, як віддаляється звук дзвіночків і стихає спів колядників. Не встиг мороз замалювати вічко, як воно знову більшає під подихом хлопчика. Поглядом він прощається з Тим, Хто лежить у яслах, а у вухах ще лунають слова колядок. Він прощається, але розуміє, що зустрів Того, Хто в його дитячому серці зробив ясла і спочив у них. І тепер найголовніша місія хлопчика – зберегти Його у своєму серці й ділитися радістю від Його присутності з іншими людьми.

Христос Народився!