Папа: Народження Йоана Хрестителя – нагода замислитися про віру

Про це повідомляють Новини з Ватикану.

Події, пов’язані з народженням Йоана Хрестителя, спонукають нас замислитися про якість нашої віри, чи ми не втратили здатності дивуватися Божим несподіванкам. На це звернув увагу Папа Франциск перед молитвою «Ангел Господній» у неділю, 24 червня 2018 року.

Навчитися довіряти Богові

Як зауважив Понтифік, народження Предтечі – це подія, яка просвітлює життя його батьків, Єлизавети та Захарії, родичів і сусідів. «Ці похилі віком батьки, – додав Папа, – мріяли про цей день, готувалися до нього, однак, уже більше на нього не сподівалися: вони почувалися виключеними, приниженими, розчарованими, бо були бездітними».

Тож у звіщення про народження сина Захарія не повірив, адже «природні закони» не допускали цього. Як наслідок, протягом всього періоду вагітності Єлизавети залишався німим. «Бог не залежить від нашої логіки та від наших обмежених людських можливостей, – сказав Наступник святого Петра. – Необхідно навчитися довіряти та мовчати перед обличчям таємниці Бога та в покорі й тиші споглядати Його діло, що проявляється в історії та в рази перевищує нашу уяву».

У Бога немає нічого неможливого

Прийшов час, і Захарія та Єлизавета досвідчуються, що «у Бога немає нічого неможливого», а тому «великою є їхня радість». Йдучи за велінням ангела, Єлизавета обирає для новонародженого «чуже для родинної традиції» ім’я, яке означає: «Бог учинив благодать».

«І це дитя стане вістуном, свідком благодаті Бога для вбогих, які з покірною вірою очікують Його спасіння», – зауважив Папа, додавши, що батько несподівано підтвердив обрання цього імені, написавши його на таблиці, і тоді «відкрилися його уста та його язик, і він став говорити, благословляючи Бога».

Як переживаємо нашу віру?

«Вся подія народження Йоана Христитеся оточена радісним здивуванням і вдячністю: люд огорнула свята богобоязливість, так що “по всій гірській околиці Юдеї розповідалося про всі ці події”. Браття й сестри, вірний люд відчув, що трапилося щось велике, навіть якщо воно смиренне та приховане, а тому запитує: ким же буде ця дитина? – вів далі Понтифік. –Вірний Божий люд спроможний переживати віру з радістю, дивуючись і дякуючи».

Наступник святого Петра заохотив приглянутися до того, як ці люди обговорювали чудесну подію, роблячи це з радістю. І це має стати спонукою запитати себе: яка моя віра? «Чи це радісна віра, чи завжди однакова й мілка? Чи відчуваю подив, коли бачу Господні діяння, коли чую про євангелізацію або життя якогось святого? Коли бачу навколо багато добрих людей, то відчуваю благодать, чи серце залишається непорушним? Чи вмію відчувати утішення Святого Духа?».

Папа заохотив зробити іспит сумління про те, чи віра кожного з нас «радісна та відкрита до Божої несподіванки, бо Бог – це Бог несподіванок?» – та побажав:

«Нехай же Пресвята Діва допоможе нам зрозуміти, що кожна людина носить відбиток Бога, джерела життя. Нехай же Вона, Божа і наша Мати, допомагає нам дедалі більше усвідомлювати, що в народженні дитини батьки діють, як Божі співробітники. Це дійсно вишукана місія, яка робить кожну сім’ю святилищем життя, а кожне народження дитини пробуджує почуття радості, здивування та вдячності».

Приклад парагвайської блаженної

Після молитви «Ангел Господній» Понтифік згадав, що напередодні в Парагваї відбулася беатифікація черниці кармелітки Марії Фелісії від Ісуса в Найсвятіших Тайнах.

«Живучи в першій половині ХХ ст., вона з ентузіазмом вступила до католицької акції та почала опікуватися похилими віком, хворими й в’язнями. Цей плідний досвід апостоляту, підтриманий щоденною участю в Євхаристії, вилився у посвячення Господові. Вона померла в 34 роки, спокійно прийнявши хворобу. Свідчення цієї молодої блаженної є заохоченням для всіх юнаків і дівчат, особливо – парагвайських, жити великодушно, спокійно і радісно», – сказав Папа Франциск.