Єпископ Микола Лучок про найбільший дар для душ у чистилищі

Ми з вами маємо безсмертного духа. Ми є безсмертними. Ми створені до життя, до єдності з Богом. Людина створена до стосунків з Богом. Цей стан життя в саду Едемському - райський стан. Після того, як людина відвернулася від Бога, в життя людини ввійшла смерть. 

Тепер ми частину життя живемо на землі.

Кінець нашого земного життя позначається смертю. Але після земного життя є продовження життя людини. В момент смерті, дух відділяється від тіла. Тіло залишається тут. Близькі турбуються про тіло, оплакують, ховають. А дух людини зустрічається з Богом, і відбувається перший суд. Людина стає в правді. Цей суд - це вибір душі, вибір людини на підставі того, як вона прожила своє земне життя.

Три стани душі: небо, чистилище, пекло

Ми знаємо, віримо, що є три стани душі.

Перший стан: якщо душа чиста, готова до повної єдності з Богом, - вона потрапляє на Небо.

Другий стан: чистилище. Туди потрапляє душа, яка ще не готова до повної єдності з Богом. Їй потрібно очиститись. Їй потрібно дозріти. Тому дуже важливо: щоб тут, на землі, ми дозрівали духовно. Щоб ми жили чистим серцем: «Блаженні чисті серцем, бо вони Бога узрять». Чистота серця вже тут нам дозволяє бачити Бога, узріти Бога, не боятися Його, не втекти від Його обличчя.

Третій стан душі: пекло. Це – страшне місце, котре створив противник Бога – сатана і всі його демони. Туди попадають люди, котрі за життя відкинули Бога, не прийняли Його.

Молитва за душі в чистилищі

Оскільки душа безсмертна, то вона, потрапивши в небо, живе там без кінця. Так само, якщо вона йде в пекло – там живе без кінця. А душа, котра потрапляє до чистилища - в дорозі до неба.

Душі людей, які помирають, стають перед ликом Божим. Їм хочеться бути в єдності з Богом, але, не маючи змоги ввійти у близькість і єдність з Ним, вони відчувають сильні страждання. Якщо взяти весь життєвий біль, з’єднати його в один, то він не буде таким сильним, як той, що відчувають душі у чистилищі у прагненні Бога, не маючи можливості з Ним з’єднатись.

Оскільки ці душі вже в чистилищі, вони не можуть скоротити свій час перебування там. І тут на допомогу їм приходимо ми: ті, хто ще в дорозі на землі. Земля, це, порівняно з небом та чистилищем, дуже специфічне місце: ми маємо можливість жертвувати щось. Жертвувати свою любов.

Жертва любові за душі в чистилищі

Ісус Христос, будучи людиною, прийнявши тіло, прийнявши страждання, приносить жертву.

Тут, на землі, це - велика сила: єднатися і жертвувати собою заради любові, заради допомоги іншим.

Навіть ангели та святі не можуть пожертвувати собою. Вони не можуть допомогти душам в чистилищі. Вони можуть нас заохотити до того, щоб ми згадували про ці душі, молились за них, жертвували собою, щоб ці душі могли якнайшвидше визволитись. Це - жертва любові до душ в чистилищі. Моя любов до душ в чистилищі. Вони вже не можуть нічого зробити, щоб зменшити, сплатити свій борг, а ми можемо. Наші молитви за них – це прояв любові.

Ми жертвуємо свій час, увагу. Ідемо на Службу Божу, на Літургію за померлих, на святу Месу. Приймаємо Причастя в намірах душ – єднаємось з жертвою Ісуса Христа. Можемо навіть постити за душі в чистилищі. І така молитва є жертвою любові.
 
В час з 1 по 8 листопада молимось за померлих інтенсивніше. В цей час вся Католицька Церква єднається в молитві за душі.

І душі, і всі святі на небі, і сам Господь чекають на цей час.

Уявіть, як сильно цього прагне душа. Можливо їм там потрібно було перебувати ще 100 років, 1000 років – ми цього не знаємо. Але жертви сотень тисяч людей у ці дні, визволяють сотні тисяч душ, які ще би довго були у чистилищі з огляду на свій борг. Ми, коли молимось за них, робимо велику справу визволення душ.

Ісус, коли зійшов у шеол, у Ад, визволив душі, які там на нього чекали.

Таким є і цей час благодаті, коли Церква, єднаючись в молитві, багатьом дає можливість визволитись від свого боргу і з’єднатись зі святими. Єдність з Богом - це найкраще місце для людини.

Джерело: Veritas