Блаженний Розаріо Ліватіно: послідовний, чесний і вірний до кінця

Про це повідомляє Vatican News.

У неділю, 9 травня 2021 року, кардинал Марчелло Семераро, Префект Конгрегації в справах святих, очолив у катедральному соборі в Аґрідженто, що на італійському острові Сицилії, Святу Месу, під час якої, представляючи Папу Франциска, проголосив блаженним Католицької Церкви суддю Розаріо Ліватіно, який у вересні 1990 року був убитий руками організованої злочинності. Убивство з «ненависті до віри» було підтверджене декретом Конгрегації, проголошеним 21 грудня 2020 року.

Здібний і наполегливий

Розаріо Ліватіно народився 3 жовтня 1952 року в Канікатті, що в провінції Аґрідженто. Здобувши атестат зрілості в класичному ліцеї, 1971 року поступив на Юридичний факультет Університету Палермо, який закінчив з «найвищою похвалою». Був активним учасником Католицької Акції. У 1978 році, отримавши одні з кращих результатів у відбірковому конкурсі, розпочав працювати в судовій системі Італії, а 1979 року став заступником прокурора в трибуналі Аґрідженто, через десять років – суддею. Як заступник прокурора, розслідував справи, пов’язані з організованою злочинністю та з корупцією, брав участь у гучних розслідуваннях проти місцевої мафії.

Під Божим захистом Вирішивши залишитися працювати на батьківщині, Розаріо від самого початку усвідомлював, на що йде. На першій сторінці дипломної роботи він написав своє гасло «Sub tutela Dei» (Під Божим захистом). Акронімом «STD», записаним на сторінках записника, розпочинався кожен його день.

У роботі він відзначався вірністю, наполегливістю та послідовністю. Кваліфікаційна комісія, оцінюючи п’ятиріччя 1984-1989, відзначила Ліватіно як найактивнішого працівника Аґріджентської прокуратури. Очевидно, розпочалися погрози. За два роки до смерті, у вересні 1988 року, у рідному храмі в Канікатті Розаріо був учасником похорону судді, вбитого разом із сином. Він також готувався. Саме тому відмовився від подружжя та від охорони: не хотів, аби через нього постраждали невинні.

З ненависті до віри

За що його ненавиділи ті, які задумали відібрати в нього життя. Коли йдеться про християнське мучеництво, ця дефініція вимагає, аби причиною завдання смерті людині була її віра, або практика чесноти, пов’язаної з вірою. Два дієцезальні розслідування дозволяють з упевненістю стверджувати, що мафія розпорядилася усунути Ліватіно через його справжню та кришталеву віру, як того, про якого всі знали, що він чесний і непідкупний. Його зненавиділи, бо був послідовним і далеким від політики, втілюючи в своїй професійній діяльності ідеал справедливості. Тому й розправа була показовою.

Того ранку, 21 вересня 1990 року, Розаріо їхав з Канікатті до Аґрідженто на роботу. На дорозі чекала засідка, автомобіль убивць розпочав таранити його «Форда Фієсту». Він спробував рятуватися втечею місцевими полями, але пролунали постріли… «Хлопці, що поганого я вам учинив», – промовив він до юнаків, найнятих мафією, коли наздогнали його пораненого. В цих словах не було гніву, лише жаль до цих бідолах, які піддалися обманові ідола, вважаючи, що можуть були панами життя та смерті. Євангельська стійкість молодого судді, якому тоді було лише 37, привела кількох нападників до розкаяння, а наочного свідка цих подій спонукала не відвернути свій погляд, але зробити свій важливий внесок у розслідування злочину.