Католицький Медіа-Центр Конференції римсько-католицьких єпископів в Україні
» » » 40 років біля дверей храму: cвятий Конрад Паржамський

40 років біля дверей храму: cвятий Конрад Паржамський

Виконуючи обов’язки чергового у храмі, він міг поклонятися Ісусу у Пресвятих Дарах і бачити серця людей. Чи це було не найбільшим щастям, яке міг відчувати?
Св. Конрад народився 22 грудня 1818 року на сімейній фермі в містечку Паржам, у Королівстві Баварія (тепер частина міста Бад-Грісбах, Баварія, Німеччина). Його батьки, Георг Бірндорфер і Гертруда Нідермаєр, будучи ревними католиками, при хрещенні дали йому ім’я Йоганн Євангеліст. Йоганн був другою наймолодшою дитиною із дванадцяти дітей, п’ятеро з яких померли ще, будучи у досить маленькому віці.

У дитинстві, особливу любов, Йоганн виявляв до молитви та усамітнення, що вказувало на те, яким могло би бути його майбутнє. Він був дуже відданий Пресвятій Богородиці, і щодня палко молився Розарій.

До моменту, коли йому виповнилося 11 чи 12 років, Йоганн уже мав по-особливому гарний досвід відзначення, присвячених Пресвятій Діві Марії, свят. Так, у такі святкові дні, він часто здійснював паломництва в якусь далеку святиню Пресвятої Богородиці. Під час паломництв, які завжди здійснювалися пішки, він брав участь у Святій Месі, цілий день молився, і повертаючись ввечері додому, зазвичай, все ще дотримувався посту.

У віці чотирнадцяти років, Йоганн втратив свою матір. Після її смерті, він залишився з батьком на фермі. Коли випадала нагода, Йоганн старався не втрачати можливості бути присутнім на Святій Месі, і часто адорував Ісуса у Пресвятих Дарах. Але, і робота в полі давала юнакові можливість більше зосередитись на внутрішній молитві. Йоганн залишався на сімейній фермі, аж поки у 1838 року не помер його батько.

Залишаючи світ позаду

Отримавши значну спадщину від свого батька, Йоганн, не будучи сильно прив’язаним до матеріальних речей, швидко розпорядився своїм майном і залишив мирське життя. Згодом, він приєднався до капуцинів і став братом. А коли вступив до новіціату, йому дали ім’я Конрад, на честь Конрада з П’яченци. З того часу, він став знаним, як брат Конрад.

Після складання обітниць, Конрада відправили до монастиря св. Анни, у місті Альтеттінг, при якому знаходиться санктуарій Богородиці Альтеттінгу – національний санктуарій Баварії (сьогодні, це місце відоме як німецький Лурд).

Там, Конраду доручили виконувати роботу чергового при вході у святиню. Із входу храму він міг бачити Дарохранительницю. Для нього це було найбільшим щастям, яке міг відчути. І, ніщо інше не приносило йому такої радості, більше нічого не потребував.

Оскільки, святиня знаходилась у досить великому, а тому, метушливому і галасливому місті, робота чергового була непростою: люди постійно приходили до Конрада, розпитували його про різні речі, шукали священика, просили поради або просто хотіли з кимось поговорити.

Мовчання для Бога

До своєї роботи, Конрад ставився дуже відповідально і старанно. Будучи черговим, він також міг бачити серця людей, які приходили до храму. Його мудрість, доброта і святість – завжди, якимось чином, допомагали задовольнити потреби тих, кого зустрічав.

Конрад особливо любив тишу, бо це був час, коли він міг поспілкуватися з Богом. Так, коли у нього був вільний від роботи час, проводив його в затишному куточку біля дверей, де міг споглядати на Пресвяті Дари.

Вночі він часто позбавляв себе кількох годин сну, щоби піти помолитися до монастирської каплиці або до церкви. Говорили, що він майже ніколи не відпочивав, лише займався роботою і віддано молився.

Діти співали, коли він відходив до неба

Брат Конрад працював щодня, протягом 41 року. Після надзвичайно напруженого дня, у квітні 1894 року, він відчув, що сили покидають його. Повідомивши про свій стан настоятелю, той наказав йому відпочити.

Діти, що жили по сусідству, дуже любили Конрада. Помітивши, що він зник, вони пішли до монастиря запитати, що з ним трапилося. У відповідь їм сказали, що він тяжко захворів. Новина, про те що брат Конрад хворий, швидко поширилася містом. І незабаром, діти збігшись з усіх околиць міста, оточили монастир і почали молитися за нього Розарій. Їхні молитовні голоси були останнім, що він почув.

Стара картка з зображенням св. Конрада

Помер Конрад 21 квітня 1984 року. Вважалося, що за життя брат Конрад міг читати серця тих людей, кого зустрічав, і йому приписували дар пророцтва й численні чудеса. Був відомий своєю мудрістю, добротою і святістю. У 1934 році Папа Пій XI зарахував його до лику святих.

Святий Конраде Паржамський, молись за нас!


Переклад КМЦ за Aleteia 
Інформаційне повідомлення
Коментувати статті на нашому сайті дозволено лише на протязі 7 днів з моменту публікації.