Ми в центрі уваги Доброго Пастиря. Коментар до Євангелія

Читання святого Євангелія від Йоана (10,11-18)

Того часу Ісус сказав: «Я є Пастир добрий! Пастир добрий кладе свою душу за овець. Наймит же і той, хто не є пастирем, якому вівці не належать, коли бачить вовка, що наближається, кидає овець і втікає, а вовк хапає їх і розполохує; і це тому, що він – наймит, і немає йому діла до овець.

Я є Пастир добрий. І Я знаю Моїх, і Мої знають Мене; як знає Мене Отець, так і Я знаю Отця; і кладу свою душу за овець. Я маю й інших овець, які не з цієї кошари, тож Мені треба і їх привести; і вони почують Мій голос, і настане одна отара й один Пастир.

Саме тому любить Мене Отець, що Я кладу свою душу, аби знову прийняти її. Ніхто не бере її від Мене, але Я сам віддаю її. Владу маю її покласти, і владу маю знову її прийняти; цю заповідь Я одержав від Мого Отця».

Сьогоднішня літургія пропонує нам образ "доброго пастиря". На самому початку Ісус представляється "Я пастир добрий", а потім повторює цей вислів ще двічі – немов хоче привернути увагу слухачів до того, що трапляються і недобрі пастирі. Дійсно, одразу після слів "добрий пастир" Ісус говорить про наймита. Обоє доглядають отару, втім наймит – на відміну від пастиря – не переймається вівцями, позаяк вони йому не належать. Він дивиться за ними, бо йому за це платять, а не тому, що він за них переживає. І коли вівцям загрожує небезпека, він не втручається, бо отара йому чужа. Логіка наймита не обмежується пастирською сферою, вона поширюється на всі області, які структурують наше життя. Тому що наймит – це той, хто опікується певними речами, щось робить тому, що за це на нього чекає винагорода. Те, що його цікавить, – це ціна винагороди, а не цінність того, чим він опікується. Ми живемо у світі, де все регулюється платою, а ментальність взаємовигідного обміну взяла над нами верх та цілком собі підкорила – навіть на рівні нашіх стосунків з Богом. Живемо в полоні думок, що не заслуговуємо на увагу Бога, що ми для Нього чужі та боїмося втрати наше життя.

Ісус перебуває в іншій перспективі: Він є добрим пастирем. Йому не йдеться про винагороду – Він переймається отарою. Саме ми є в центрі Його уваги. Настільки, щоб Він віддав своє життя за нас, нічого не очікуючи натомість. "Я кладу свою душу за овець", "я кладу свою душу", "я сам віддаю її", – повторює Ісус. І тут же додає: "Аби знову прийняти її... Владу маю її покласти, і владу маю знову її прийняти". Ісус пропонує нам іншу якість життя. Пропонує перспективу іншого життя – життя, просякненого логікою дару і любові. Він нас любить на за якоїсь умови, а даром, і без обмежень. Тільки тому, що ми Йому належимо, а Він, хоч і є "господарем" отари нічого не просить замість життя, яке за нас віддає. Бо Він є пастир добрий!

Питання

Яким є мій зв’язок з Богом? Я сприймаю Бога як "доброго пастиря" чи як "наймита", якому мушу платити?

Ісус, добрий пастир, віддає власне життя за своїх овець. А як я можу віддати моє життя за інших?