Правдиве світло Різдва

На початку Євангелія від Йоана, яке проголошується під час ранкової Меси на Різдво, ми дізнаємось про Слово, в якому «було життя, і життя було – світло людей. І світло світить у темряві, і не пойняла його темрява». Це Слово стало тілом та оселилося між нами. Христос і надалі перебуває серед нас, просвітлюючи своїм світлом темряву нашого світу. Осердям усього є немовля, яке народилося за надзвичайно складних обставин, та яке, однак, прийшло у світ, щоб його спасти. Ця подія ламає в друзки всі наші очікування й приводить до моменту, коли наше розуміння Бога як милосердя та любові стає реальним. Наше «рукотворне» Різдво з блискітками й мішурою блякне у сяйві слави Бога, Який є з нами.

Наші храми знову відчинені, що є приводом для радості, адже ми святкуємо Різдво. Та прикро, що під час загальнонаціональних дебатів щодо скасування цьогорічного святкування Різдва [у Великобританії, де мешкає автор – прим. перекладача] насправді йшлося не про релігійне свято, а про розваги, зокрема вечірки, різдвяне оздоблення й закупи. Єдиним позитивним аспектом цієї дискусії було обговорення можливості родинам зібратися разом на свято, однак майже не порушувалось питання про вертепи, різдвяні богослужіння і, що найважливіше, чи можна буде відчинити двері храмів для участі в Месах.

Схоже, наше суспільство більш схильне до світського підходу в розумінні цього свята, аніж до переживання Різдва як святкування, в центрі якого – народження дитятка-Христа. Ось справжній виклик для сучасних християн! Чи Христос коли-небудь увійде знову в публічний дискурс? Це може бути тією темрявою, яку світло ще не здолало, і ми як послідовники Христа несемо відповідальність за те, щоби стати носіями світла.

Через пандемію цьогорічне Різдво є непростим для багатьох тисяч людей. І хоча в кінці тунелю вже бачимо трохи світла, найближча перспектива, однак, все ще виглядає досить туманною, незважаючи на сподівання, що сім’ї возз’єднаються і невдовзі буде доступна вакцина. Проте пам’ятаймо, що ми не просто чекаємо чогось, що станеться у майбутньому. Світло Різдва вже нині оприявнюють численні волонтери, котрі приносять їжу та потіху тим, які потерпають від нужди або ж від самотності. Це було і залишається одним із благословень, що виринули з темряви пандемії. І це не має стати для нас несподіванкою, адже саме в цьому й полягає таємниця воплочення: тепер ви можете стати Христом для інших, додаючи трохи світла в їхні життя. Це світло не згасне після завершення святкувань, воно сяятиме крізь вас навіки.

Бути одним із тих, які несуть світло іншим за допомогою телефонного дзвінка чи доставки їжі, – це важливий спосіб оприявнення Христового світла в сьогоденні. Святий Йоан також нагадує нам, що темрява не здолає світло. Що це означає для нас тепер, коли темрява з’явилася знову? Ми часто говоримо про перебування «у темному місці», а один відомий автор, наприклад, називає деякі зі своїх творів «темними матеріалами». Ті, хто страждає від депресії, знають, що означає темрява: коли їхній світ стає монохромним, а в їхньому житті не залишається яскравого світла. В мороці всієї цієї темряви, що оточує нас у нашій мові та в нашому житті, світло Христа пропонує шлях виходу. Це світло дає нам здатність і відвагу виявляти темряву в усіх формах та прихованих проявах, щоб перемагати її.

Темні закутки є також і в самій церкві. Зокрема, коли стає відомо про якусь скандальну ситуацію, ми присоромлено схиляємо голови. Та Бог дає нам також мужність, щоб вийти на світло й отримати чіткіше бачення шляху, яким прямувати далі. Дозволяючи світлу осяяти темні місця, ми часто виявляємо саму проблему, а не спосіб її вирішення, але це вже перший крок. Адже поступ можливий лише тоді, коли зробимо цей перший крок, якими б нерішучими ми не були.

У посланні до ефесян святий Павло нагадує своїм читачам, що вони є дітьми світла, а отже, коли ми боремося з темрявою, яка перед нами, нас провадить Христос, Світло Світу. Тож у цей день Різдва засвідчимо знову, що наше місце – у світлі. Існування в тіні – не для християн. Якщо вийдемо із сутінків, у яких ми так часто перебуваємо, та при цьому поєднаємося з іншими християнами, тоді наш маленький вогник стане полум’ям, що перемінює світ.

Іноді діти здатні пояснити деякі речі в такий спосіб, що це допомагає нам ясно зрозуміти, про що йдеться. Пригадую, як одна моя маленька приятелька, у якої на голові з’явилась велетенська ґуля, пояснила, що вдарилася в двері, коли вночі намагалась пройти до ванної кімнати. За її словами, це трапилося тому, що в очах було забагато темряви. У цей різдвяний час, дякуючи Богові за дар Його Сина, відкиньмо темряву з наших очей, щоб «осяйне світло Божої слави» наповнило нас радістю та миром.

Текст вперше опубліковано під назвою «Bringers of Light» на сторінці проекту Англійської провінції Ордену Проповідників “Torch” («Смолоскип»), що присвячений домініканському проповідництву (грудень 2020)

Переклад з англійської: Мар’яна Шіпош

Домініканці в Україні