В Україні будуть бенедиктинці. «Оаза миру і духовності — ось наша місія»

Нині будівництво перебуває на завершальній стадії, невдовзі у монастирі оселяться сестри з абатства Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії з Житомира. Таким чином, Орден відновить свою присутність на цих територіях після 80 років перерви.

Служити сестрам будуть також отці-бенедиктинці з Польщі, які відгукнулися на запрошення архієпископа Мечислава Мокшицького, митрополита Львівського, оточити душпастирською опікою новий духовний осередок.    


Отець Максиміліан Навара OSB — бенедиктинець із абатства в Любіні, настоятель бенедиктинської Конгрегації «Благовіщення Пресвятій Діві Марії». Він прибув до Львова ознайомитися з новим місцем служіння братів і ділиться планами бенедиктинців в Україні на найближчий час, а також розповідає, якою буде їхня основна місія.

Наскільки мені відомо, в Україні ще немає отців-бенедиктинців. Чим будете у нас займатися?

Так, це цілком нова ініціатива. Бенедиктинці мають таку специфіку, що, приходячи на нове місце, починають робити щось своє. Наше життя спирається на кілька духовних стовпів, із яких найпершим є спільна літургія, яку ми служимо в храмі, і вона відкрита для всіх, хто хотів би молитися разом із нами. Тут треба зазначити, що літургія бенедиктинців досить розбудована, тому що це одна із наших харизм. Далі — гостинність, яка є невід’ємною частиною кожного бенедиктинського монастиря: у нас обов’язково має бути дім для гостей. Він дає змогу приймати тих, хто має бажання й потребу побути з нами, включитися в ритм нашого дня, перезавантажитися. І ще — праця, яка є джерелом нашого утримання. Тож ми хочемо ініціювати таку форму життя також і тут, в Україні.    


Що змусило вас звернути свій погляд у бік України?

Нагодою для цього стало запрошення отця-митрополита Мечислава Мокшицького до Львова з нагоди заснування монастиря сестер бенедиктинок.


Яким буде ваше завдання конкретно у цьому місці?

Ми будемо допомагати черницям формувати цей монастир, будемо місцевими капеланами, а також охопимо душпастирською турботою храм при монастирі. Сподіваємося використати нагоду і створити духовний центр для усіх, а особливо для священників, які би шукали місця, де можна спинитися і побути у тиші, з Богом та із собою, але у спільноті бенедиктинців. Отці-бенедиктинці зазвичай не проголошують реколекцій, не виходять на зовні. Наша місія відрізняється від місії францисканців чи домініканців. Ми запрошуємо людей приходити до нас і включатися у наш ритм життя. Ми євангелізуємо більше прикладом, аніж словом.    


Чи миряни теж можуть скористатися вашою гостинністю?

Сподіваємося, що так і буде, що і світські теж матимуть таке бажання. При кожному бенедиктинському монастирі гуртуються миряни, які творять таку «родину облатів», тобто людей, які, живучи у світі, хочуть щось перейняти від бенедиктинської духовності та втілювати її у життя. Ще одним важливим елементом нашого життя є творення миру. Це одне із наших гасел і наше завдання тут — створити спільноту миру та єдності. Люди, які приїжджають до бенедиктинського монастиря, часто потім свідчать, що відчули мир. Навіть тоді, коли брали участь у Вечірні латиною, якої не розуміють. І я думаю, що це великий дар, яким ми можемо ділитися тут, у Львові. Маємо надію, що цей монастир — і ще один, який маємо намір ініціювати, але вже як типово чоловічий, — буде оазою миру та духовності. І це наша місія.    


Скільки братів прибуде служити до цього монастиря?

Поки що маємо трьох, які висловили чітке бажання працювати тут постійно. Якщо все піде добре, то, можливо, буде четверо. На створення так званої фундації потрібно багато часу, з дня на день такі речі не відбуваються. Побачимо, як будемо функціонувати разом у порозумінні з сестрами. Для нас це велика пригода, до якої нас запрошує Бог. Нам самим цікаво, що з цього буде. Але ентузіазму нам не бракує.


Чи відомо вже, де постане чоловічий монастир бенедиктинців, про який Ви згадували?

Ні, це поки що плани. Трохи навіть мрії. Справа в тому, що бенедиктинці — це не «міський» монастир. Нам потрібне місце здалека від міста, щоб ми могли вести господарство, займатися іншими роботами. Адже бенедиктинські монастирі самі себе утримують. Словом, час перебування у Львові хочемо використати на те, щоби пізнати Україну і знайти у ній місце нового осідку, щоб розпочати таку типово чоловічу бенедиктинську монастирську фундацію.  


Освячення новозбудованого монастиря сестер-бенедиктинок планується на 19 березня 2021 року.      


Віта Якубовська

Джерело: CREDO