1 травня Церква згадує святого Йосифа, робітника

Хоча культ обручника Марії розвинувся лише в XVI столітті, віряни доволі скоро знайшли в цьому святому могутню допомогу в усіх проханнях. 1955 року, відповідаючи на потреби світу, Папа Пій ХІІ указав на святого Йосифа як на досконалий приклад працьовитої людини й установив на 1 травня спомин Йосифа робітника. Так на противагу соціалістичним концепціям і бурхливим подіям, які охопили світ з 1886 року, коли чиказькі робітники вийшли з протестом, аби відстоювати свої права, було запропоновано вдосконалене й теологічно слушне тлумачення праці завдяки батьку Месії.

Для людини працювати означає виконувати Божу волю: «Узяв Господь Бог чоловіка й осадив його в Едемському саді порати його й доглядати його» (Бут 2, 15). Хоча після первородного гріха праця стала тягарем (пор. Бут 3, 17-19), вона не втратила цінності в Божому плані. Від початку праця становитьневід’ємну частину нашого буття, освячує особу й дає участь у творчому процесі самого Бога. Святе Письмо вихваляє працьовиту людину (див. Прип 31, 10-31) та картає ліниву (див. Прип 6, 6-11 ; 2 Сол 3, 6-13).

Євангелія розповідають, що святий Йосиф був теслею (див. Мт 13,55), і показують його чоловіком, який дбає найперше про добробут родини. Коли малому Ісусові загрожує небезпека, Йосиф усюди супроводжує Марію з Дитям і не дає родині розлучитися. Писання називає його праведним (див. Мт 1, 19), тобто слухняним Богові — отже, праця та щоденні клопоти не заважалисвятому спілкуватися з Господом, а згодом з Ісусом. Навпаки, поруч із Марією іСином він мав можливість працювати та споглядати великі Божі справи.

Церква поставила Обручника Марії як приклад слушного розуміння праці й використання талантів, які Бог вклав в кожну людину.

Окремо святого Йосифа згадують двічі на рік –19 березня і 1 травня.

Уклала Юлія Бойко