Про блаженства – V: «Блаженні тихі, бо вони успадкують землю»
Дорогі брати і сестри, доброго дня!Сьогоднішні ми продовжимо роздуми про осяйний шлях щастя, який Господь накреслив для нас у блаженствах, поглянувши на четверте з них: «Блаженні голодні та спраглі справедливості, бо вони наситяться» (Мт 5, 6).
Ми вже говорили про вбогість духом і засмученість; а нині придивимося до іншого типу слабкості – голоду і спраги. Голод і спрага – це первинні потреби, із якими пов’язане саме виживання. На цьому варто наголосити: тут ідеться не про загальне бажання, а саме про таку життєво важливу та щоденну потребу, як харчування.
Але що означає бути голодним і спраглим справедливості? Звісно, тут мова не про тих, хто прагне помсти, навіть навпаки, бо ж у попередньому блаженстві ми згадували про тихість і лагідність. Несправедливість завдає людству ран; наше суспільство нагально потребує злагоди, правди й соціальної справедливості; пам’ятаймо, що зло, яке пережили жінки й чоловіки світу, відлунює в серці Бога Отця. А який отець не страждатиме від болю своїх дітей?
Писання говорить про те, що Бог знає й розділяє страждання бідних і пригноблених. Адже, почувши голосіння дітей Ізраїлевих, як розповідає книга Вихід (див. 3, 7-10), Він сходить, аби рятувати Свій люд. Та голод і спрага справедливості, про яку говорить Ісус, значно глибша, ніж законна потреба людської справедливості, яку кожен плекає у своєму серці.
У тій самій Нагірній проповіді, трохи далі, Ісус згадує про справедливість, незмірно більшу за людське право чи особисту досконалість. Він каже: «Коли ви своєю праведністю не перевищите книжників та фарисеїв, не ввійдете до Царства Небесного» (Мт 5, 20). І це правда, праведність, справедливість, що походить від Бога (пор. 1 Кор 1, 30).
Святе Письмо показує нам спрагу, що значно перевищує фізичне прагнення; у ній укорінене саме наше буття. Псалом каже: «Боже, ти Бог мій! Тебе шукаю пильно. Тебе душа моя прагне, Тебе бажає тіло моє у землі сухій, спраглій і безводній» (Пс 63, 2). Отці Церкви згадують цей неспокій, який живе у серці людини. Святий Августин каже: «Ти створив нас для Себе, і серце наше не супокійне, доки спочине в Тобі» [1]. Це внутрішня спрага, внутрішній голод, неспокій…
У кожному серці, навіть найзіпсутішому й найвіддаленішому від добра, є тяга до світла. Нехай воно і знемагає в руїнах обманів і помилок, але в ньому завжди є спрага правди й добра – справжня жага Бога. Дух Святий пробуджує її: Він – жива вода, яка наситила наш порох, Він – творчий подих, який наповнив його життям.
І тому Церкві, сповненій Святим Духом, було доручено проголошувати всім Слово Боже. Бо ж Євангеліє Ісуса Христа – це найвища справедливість, що може бути запропонована людському серцю, яке її незмірно потребує, хай і не усвідомлюючи цього [2].
Коли чоловік і жінка одружуються, вони мають намір учинити щось величне й гарне, і якщо плекатимуть це живе прагнення, то завжди знайдуть підтримку благодаті, аби рухатись уперед, долаючи вир проблем. Молодь також має такий голод – і не треба його позбуватися! Необхідно захищати й плекати у серцях дітей бажання любові, ніжності, привітності, яке вони втілюють у щирих і світлих поривах.
Кожна людина покликана знов і знов відкривати те, що насправді має значення, чого вона дійсно потребує, що робить життя добрим – але також розпізнавати все вторинне, без чого можна обійтися.
У блаженстві голоду та спраги справедливості Ісус звіщає, що це спрага, яка не кривдить; це спрага, яка вдовольнятиметься тільки тоді, якщо в ній тривати; вона завжди матиме благу мету, бо походить із самого Божого серця, від Його Святого Духа, Який є любов’ю. Це зерно, яке Святий Дух засіяв у наших серцях. Нехай Господь дарує нам цю благодать: мати жагу справедливості, яка полягає саме в бажанні шукати, бачити Бога й чинити добро іншим.
[1] Сповідь, 1.1.5. (цит. за пер. Ю. Мушака, К.: Основи, 1999 – прим. КМЦ).
[2] Пор. Катехизм Католицької Церкви, 2017: «Благодать Святого Духа дарує нам справедливість Божу. Єднаючи нас через віру і Хрещення зі страстями і Воскресінням Христа, Дух робить нас учасниками Свого життя».
Франциск, Папа
Ватикан, Апостольський палац
11 березня 2020
Переклад КМЦ за vatican.va
Що значить бути сіллю землі та світлом світу? Папа Франциск назвав ці два символи критеріями плідної присутності християн у світі.
Святий Йосиф: мрії про покликання
Лист співчуття Папи Франциска з приводу смерті єпископа Пурвінського
Папа Франциск: «Мріяти разом, як одне людство, як супутники в дорозі»
Слово Папи Франциска Великоднє послання «Urbi et Orbi» 2021 Папи Франциска Опівдні у неділю Пасхи Папа Франциск, промовляючи з базиліці Святого Петра, звернувся до міста Риму та всього світу з наступним великоднім посланням.
