Зустріч Руху назаретських родин у Бердичеві

Уже протягом багатьох років, саме у дні пов’язані зі святкуванням Міжнародного жіночого дня представники цієї спільноти з різних міст приїздять до Бердичева, щоби помолитися біля чудотворного образу Матері Божої. Цього року прибуло близько 90 вірян із Житомира, Вінниці, Шепетівки, Томашполя, Тульчина, Жмеринки та Коростишева.


Розпочалося паломництво з реєстрації й відкриття в залі святої Терези. Далі у храмі відбулися молитва, медитації та конференція, яку провів отець Станіслав Свурка, модератор Руху назаретських родин, по завершенні конференції відбулася праця в групах.


Після перерви на обід почалася Хресна дорога, а далі – Свята Меса, яку очолив отець Вадим Штогрин OFMCap із Вінниці, йому співслужили отець Станіслав Свурка з Томашполя, отець Петро Фурман із Тульчина та отець Віктор Маковський з Житомира. На початку Меси всіх учасників привітав настоятель бердичівського санктуарію отець Рафаїл Мишковський OCD.


Отець Віктор Маковський у проповіді особливо звернув увагу на поняття милосердя.

«Головним завданням християн, є не розмірковувати над тим, чи хтось є кращим або гіршим. Головним завданням християн є переживати Боже милосердя у таїнстві Примирення. Бо Бог не прагне смерті несправедливого, а прагне повернути несправедливого з його дороги, і він буде жити…», - наголосив о. Віктор. Крім того, щоби бути милосердним до інших, треба самому досвідчити цього милосердя. У цьому нам допоможе навернення і покаяння. 


Свідченням про пережитий день зосередження поділилася Ірина Денисевич з парафії святої Софії у Житомирі: «Паломництво до Бердичівського санктуарію – це завжди чудо, у кожного з нас відбуваються якісь неповторні моменти. Під час ділення у групах, які відбуваються після конференції, люди діляться про зустріч з Марією, адже саме Вона сюди веде і випрошує благодаті для навернення. Десь загублені, десь хтось відійшов, загубився у самих важких ситуаціях. І дякую Богу, що ми можемо приїхати до цього санктуарію. Також у нас є традиція, ми плетемо "покров" Діви Марії. Кожна родина плете такий шматочок з ниток і згодом, ми разом, робимо велику ковдру, яку потім віддаємо потребуючим. І так кожного року, по дві - три ковдри. Кожна родина плете і молиться. Ми їх називаємо – «килими любові» . Ми їх даруємо священикам, також віддавали в шпиталь для військових, відправляли на фронт. Цього року зі всієї України зібрали ці клаптики. Це нагадування, що це - покров Марії, щоб від нього нікуди не відходити».

Максим Железницький