12 березня Церква згадує святого Бернарда з Каріноли, єпископа

Виховання й освіту отримав у бенедиктинському монастирі на Монте-Кассіно. Деякий час його настоятелем та духовним наставником був Дезидерій (майбутній блаженний Папа Віктор ІІІ). Також Бернард товаришував зі святим Папою Григорієм VII і святим Петром Даміані. Вирізнявся мудрістю, справедливістю, пошуком чистоти тіла й думок та прагненням до знань. По закінченні навчання отримав свячення. 1080 року, на прохання Річарда ІІ, князя Капуанського, став його сповідником і радником.

1086 року відійшов у вічність єпископ Каріноли. За тогочасним звичаєм, вірні та священики самі обрали своїм пастирем святого Бернарда. Єпископські свячення йому вділив Папа Віктор ІІІ. Бернард отримав зубожілу дієцезію, однак спромігся стати дбайливим єпископом. Піклувався про бідних, хоча сам мешкав разом із іншими священиками в руїнах старої вілли, до вірних скеровував палкі проповіді й мав велике почуття справедливості. Шанував Папу й підтримував запроваджені церковні реформи. Своєю діяльністю значно підніс духовний і моральний рівень дієцезії й навіть зміг побудувати в Карінолі собор і єпископську резиденцію, куди переселився близько 1100 року.

Зображають святого в єпископському вбранні. Атрибути – пасторал, книга, митра.

Покровитель Каріноли.

Уклала Юлія Бойко