17 березня – довільний спомин святого Патрика, покровителя занепалих духом

Коли Патрикові було років із 14-16, ірландські пірати захопили його і продали в рабство. Шість років юнак працював пастухом, за цей час вивчив ірландську мову та звичаї, а також переосмислив свою колишню байдужість до віри. За переказами, уві сні він отримав повеління від Бога втекти від господаря й так і вчинив. Патрик покинув Ірландію, проте прагнув повернутися, щоби проголошувати Благу Звістку. Остаточно зміцнили цю постанову сни, у яких його кликали голоси численних ірландців.

Щоб належно підготуватися до служіння, Патрик навчався у двох місійних школах на півночі Франції, отримав пресвітерські свячення, а по смерті ірландського єпископа святого Палладія 432 року посій його катедру. Проголошував Євангеліє на півночі й заході Ірландії, де ще не чули про Христа, найперше йшов до володарів, аби просити дозволу на діяльність. Палкими словами навертав не тільки простий люд, а й багатьох вождів із родинами. Чинив на підтвердження слів багато чудес: оздоровлював, воскрешав, залишав по собі чисті джерела. Таємницю Пресвятої Трійці пояснював через образ листя конюшини, яка згодом стала національним символом Ірландії.

Не бракувало святому і страждань. Патрикова діяльність викликала спротив, кілька разів на його життя зазіхали. Духовно він боровся з бісами; одного разу мав видіння вогню чистилища та страждань, яких там зазнають душі. Залишив по собі впорядковану церковну структуру й автобіографічний твір «Сповідь». Останні роки життя провів у молитві за стінами монастиря. Патрика вшановують у Східній і Західній Церкві.

Зображають святого в єпископських шатах. Атрибути – листок конюшини, змій під ногами, митра, хрест, пасторал.

Покровитель Ірландії, інженерів, перукарів, занепалих духом, заступник укушених змією та домашніх тварин.

Уклала Юлія Бойко