9 березня – довільний спомин святої Франциски Римлянки, покровительки вдів

Подружжя мало трьох дітей, двоє з яких рано померли. Франциска жила скромно і доброчесно, уникала порожніх розваг, піклувалася про бідних, забезпечувала літургійними шатами й начинням навколишні храми, особливо любила Пресвяту Євхаристію. Після чудесного зцілення від важкої хвороби вона віддалася служінню хворим. Заклала перший у Римі притулок для сиріт. Попри активне життя, піклувалася про зв’язок із Богом: часто молилась уночі, сповідалася двічі на тиждень і не втрачала можливості причаститися.

Під час війни неапольського короля Владислава з Папою все майно її сім’ї було розграбоване; свята лишилася без засобів до існування й без чоловіка і сина, які стали вигнанцями. На межі 1413 й 1414 року вибухнула епідемія, і Франциска з ризиком для життя опікувалася інфікованими. Коли її рідні повернулися з вигнання, схилила чоловіка до білого подружжя.

Мала містичні видіння чистилища, боролася проти диявольських перешкод у молитві, бачила свого ангела-охоронця та спілкувалася з ним. До Франциски приєднались охочі жити так само, як вона, і 1425 року постало нове згромадження на основі уставу святого Бенедикта – Бенедиктинки-облатки з Оливної гори (затверджені 1433 року). Після смерті сина, а згодом, 1436 року, і чоловіка, Франциска пішла в монастир.

Померла 9 березня 1440 року, похована у храмі, який тепер носить її ім’я. Канонізована 1609 року.

Зображають святу в облатському вбранні – в чорній сукні з білим вельоном, часто з ангелом-охоронцем. Атрибути – кошик із хлібом, монстранція, книга, розгорнута на 73-му псалмі, осел (символ працьовитості).

Покровителька Рима, бенедиктинських облаток, удів, жінок, водіїв.

Уклала Юлія Бойко