Саме цей невеличкий храм був обраний для чергових зйомок. У фільмі ця сцена триватиме лише 4 хвилини, однак знімальний процес тривав пів доби.
Як вже повідомлялося, наприкінці січня стартували зйомки фільму "Вірити". Художній фільм покликаний розкрити життя вірян за часів переслідувань. Зйомки чергової сцени відбувались у с. Стара Котельня, Андрушівського району на Житомирщині. Саме сакральна споруда цього храму, що належить до парафії св. Антонія, була обрана серед храмів Житомирської та Вінницької областей для зйомок фільму. На думку експертів та генерального продюсера о. Павла Вишковського ОМІ цей храм, його архітектура та інтер'єр, найбільше відповідають часам, про які йдеться у картині.
Завдяки гостинності настоятеля парафії о. Руслана Демчука протягом чотирьох днів перед зйомками група з 8 осіб працювала над реквізитами та необхідними речами для зйомок фільму, частина з яких була виготовлена, а частину взяли з меморіалу у Тиврові.
Із самим храмом пов'язана незвичайна історія, яку переказують парафіяни. За часів СРСР храм у Старій Котельні був перетворений на кінотеатр. Однак фільми врешті показувати не вдалося. Бо на екрані з'являлась Богородиця. Спочатку думали, що це набожна віруюча жінка, що мешкає неподалік, стоїть перед екраном, однак у той час вона була вдома. Є люди, які говорять, що це була постать Діви Марії. Тому популярного кінотеатру тут не стало.
Крім того, місцеві парафіяни свідчать, а їх тут не багато, близько 20, що після новен за заступництвом Діви Марії, які молились у парафії, люди отримували зцілення від раку. Тому саме місце позначене особливим зв'язком із Пресвятою Богородицею.
У Старій Котельні зйомки відбувались вночі, як цього вимагала сцена. Від 17:00 25 лютого до 6:00 наступного дня. Ця сцена у фільмі триває 4 хвилини, однак часу приготувань та зйомок було набагато більше. Сцена, що вувійде до фільму змальовує момент переховування літургійних речей, які віряни прагнули вберегти від профанації. Пан Станіслав, чоловік літнього віку, але дуже набожний, у свій час (а це реальний історичний факт та реальна особа) за часів переслідувань, коли не було священика, він очолював молебні. Тому прагнув зберегти від збещещення сакральні речі, бо у будь який момент солдати, вдершись до святині, могли їх забрати. Тому пан Станіслав з Петром (головний герой) і Галиною вирішують вночі піти до храму та сховати цінні речі. У певний момент вдираються солдати, які насміхаючись над літнім набожним чоловіком змушують його їсти сторінки Святого Письма. Він не витримує, задушуючись, помирає.
Праця над фільмом триває. Свою підтримку проекту зйомок фільму "Вірити" висловив також ординарій Київсько-Житомирської дієцезії єпископ Віталій Кривицький SDB: "Нехай Господь благословить проект фільму, щоби був переданням Божого Слова".
Дякуємо всім причетним до зйомок, настоятелю парафії о. Демчуку та парафіянам (особливо родині Козаченко) за прийом знімальної групи, що нараховувала 40 осіб! Нехай Бог винагородить всім нашим добродіям!
Невдовзі буде фотогалерея.
Коли у 2002 році святий Йоан Павло ІІ покликав до існування Одесько-Сімферопольську дієцезію, він запросив Тебе, щоб Ти своїм досвідом та пастирською ревністю, сформував її, стаючи її першим дієцезіальним єпископом.