28 лютого Церква згадує святого Іларія, Папу

449 року був одним із папських легатів на Другому Ефеському Соборі (відомому як «розбійницький»), де відстоював права Апостольського Престолу і став на захист несправедливого оскарженого в єресі Флавіана, патріарха Константинополя. Через ворожість опонентів мусив тікати, щоб урятувати своє життя.

Обраний на папський престол 461 року, продовжив справу Лева Великого в утвердженні авторитету єпископа Рима попри занепад Римської Імперії. У ті скрутні часи понтифікат Іларія вирізнявся миром. Він робив усе необхідне для підтримки й об’єднання Церкви не лише на теренах Італії: упорядковував церковну адміністрацію, зокрема в Галлії та Іспанії, де наказав єпископам не покидати дієцезій без дозволу митрополита, а всі важливі питання виносити на розсуд Апостольського Престолу; засуджував невпорядковані єпископські свячення, які на той час могли бути просто засобом для збагачення; наставляв єпископів не виходити у владних посяганнях за межі ввірених їм територій. Проблему щодо незаконно висвячених єпископів розв’язував через синоди 462 і 464 років. Активно боровся проти єресей аріанства й македонізму, який заперечував божественну природу Святого Духа. Коли імператор Антемій Прокопій, який підтримував македонську єресь, завітав до базиліки святого Петра, Папа змусив його пообіцяти на могилі апостола, що не допустить поширення хибного вчення.

Іларій був знаний зі щедрості, з якою обдаровував численні італійські святині, розграбовані після нашестя вандалів. Побудував кілька храмів і дві каплиці при Латеранському соборі – святого Йоана Хрестителя і святого Йоана Євангеліста, якого дуже вшановував і якому дякував за свій порятунок від рук Діоскора Александрійського під час нападу на Ефеському Соборі.

Зображають святого в папському вбранні. Атрибути – тіара, книга, пасторал.

Уклала Юлія Бойко