Третій день Кармелітських днів молоді: "Радість також є мужністю!"

Третій день КДМ традиційно розпочався з ранкової молитви, яку проводила молодь з Києва. Цей день нам розкриває тему: «Мужність бути радісним. Радість також є мужністю.»

День, як завжди був насичений цікавими і практичними пунктами програми...
А, почастувавшись смачним обідом, приготовленим  гостинними прихожанами з Гвоздави, молодь мала вільний час. Під час якого, вони мали можливість грати в футбол, волейбол, бадмінтон.  Також була можливість прийняти Таїнство Покаяння, щоб примиритися з Богом.

Дуже цікавим був перегляд  фільму «Диво». Це фільм про хлопчика, який, незважаючи на те, що мав певні вади, проявляє величезну мужність. Він навчається в школі і своїм прикладом показує, що навіть з вадами, обмеженнями і проблемами, можна бути мужнім і рішучим, головне не зламатися і сказати своїм страхам: «ні».

Після цього було ділення в групах. Кожен міг виразити свою думку на питання: «Чим ти є важливим? За що несеш відповідальність сьогодні? Що саме ти вважаєш своєю відповідальністю?»

Багато учасників сказали, що перш за все, вони несуть відповідальність за самого себе: за свій духовний, моральний, фізичний стан, за свій розвиток. Так як і зазначав отець під час конференції, яку сьогодні слухали: "не можеш зупинятися, маєш розвиватися". А друге питання було: «Хто на сьогодні є для тебе взірцем, ідеалом для наслідування?»

Дехто назвав таких відомих людей, як Стів Джобс, засновник Мicrosoftта та інших відомих особистостей, які дійшли до слави через працю і розвиток.  

Свідчення давала Наталя, яка приїхала на КДМ з Польщі. Вона поділилася досвідом євангелізації і шляхом, який подолала, перш, ніж його здобула. Як вона проявляла свою мужність, маючи багато страхів, їдучи на євангелізацію в місто,  не знаючи куди вона їде і як. Просто довірилася в руки Богу і  через це розвивалася.  І, саме завдяки цьому, вона змогла євангелізувати, а відбувалося це серед людей- безхатченків.

Євхаристію очолив о.Павло Ферко OCD. В проповіді порушив тему: «Мужність євангельського зерна». Він  підкреслив, що всі ми маємо вмирати для себе, щоб воскресати для інших. Таким чином проявляємо свою мужність, завдяки чому навертаємо багато людей. Але, дуже часто нам важко помирати для інших, адже ми живемо для себе.

На прикладі Рафаїла Каліновського бачимо, як він вмирав за свою країну. Беручи участь у революції, помирав і воскресав для своєї країни.

Завершив проповідь о. Павло словами св. Йоана Павла ІІ: «Немає більшої любові, ніж віддати своє життя за друга». Тому він сильно любив свою країну і не міг залишатися осторонь.

Конференцію провів о. Віталій Козак OCD, темою якої була: «Мужність апостола Павла». Вона вразила багатьох учасників.

Основними меседжами було те, що в людини все залежить від її розвитку. Дуже важливо розвиватися, виражати свою думку, аргументуючи фактами. Тому що, коли людина виражає свою думку, але не має фактів, то ця думка нічого не варта, бо нічим не підкріплена.

Людина, яка нічого не робить, лише проявляє своє незадоволення, нічого не варта. Якщо ж особа не розвивається, з нею важко спілкуватися. Її дуже легко загубити… А з людиною, яка хоче щось робити, прагне щось змінити, хочеться спілкуватися.

"Якщо хочеш «топити» аргументами – читай!", заохотив отець учасників. 

Людина розвивається, коли ставить питання - «чому?» Чому я це роблю? Для чого я це роблю? Як я розвиваюся? Завдяки чому я розвиваюся? І, таким чином, в неї формуються аргументи. Коли ж особі бракує аргументів, вона переходить на крик, сльози, виникає агресія.  Немає конструктивного діалогу.

В особі, яка розвивається - з часом змінюються акценти,  аргументи, її погляди. Завдяки розвитку, вона може говорити на рівні конструктивно - аргументованого діалогу. З нею цікаво проводити час.

На закінчення, отець зазначив, що святий Павло їздив і збирав, він не сидів. Він збирав аргументи для кожного свої.  До кожного підходив по-іншому з різними аргументами і особливостями. Так само це важливо і для нас. Щоб ми не сиділи, а розвивалися…

Одним з дуже цікавих аспектів нашої програми була школа медитації, під час якої учасники мали змогу медитувати в такому аскетично- кармелітському стилі. Школу медитації проводить о. Віталій Козак OCD. Під час медитації, він дав кілька практичних порад. Розповідаючи про етапи медитації (не конкретно про Лекціо Дівіна чи Кармелітанську), він виокремив етапи підготовки до молитви, лектуру, розважання та саму молитву. Також розповів про контемпляцію та наголосив, що Слово Боже і після молитви повинно діяти у нашому житті і маємо Ним ділитися.

Але родзинкою вечора був «Вечір радості - мій талант». На КДМ був запрошений спеціальний гість з Бердичева – Віталій Войцехівський, керівник театральної студії "Notes de vita", яка діє при парафії «Непорочного Зачаття ПДМ», м. Бердичів. Він провів цей «Вечір», заряджаючи енергією і позитивом учасників КДМ.

 У «Вечорі радості - мій талант» прийняло участь 15 учасників, кожен з яких представив свій талант: вірш, пісня або танець, малювання, мистецтво бою, встановлення рекорду- набивання головою м’яча для фітнесу  (Отці Кармеліти).

Безсумнівними зірками вечора стали 6 зірочок, які впали з небес на Гвоздаву під час зорепаду. І це були Сестри Терезьянки, які представили цікавий танець на українську пісню.

Також відзначились своєю неймовірною активність Отці Кармеліти. Кожен з них проявив всій особистий талант, а також братерський.

Переможницею стала Наталі (Польща), - гра на гітарі.

Друге місце отримала Ольга (Київ)- представила авторську пісню.

Третє місце- Сестри Терезьянки (Бердичів)- танець.

Всі учасники отримали солодкий подарунок.  Кожен талант є важливий. Адже Бог наділив талантами всіх.  Він обдарував кожного талантом, який є особливий.  Можливо він є маленький, а можливо великий. Адже не тільки стояти на сцені, але талант послухати іншу людину, це також великий талант, важливий дар. Побачити людину, якій важко, відчувати інших людей-  це також талан. Талант є у кожного.

Суботній вечір, вечір 3- го дня КДМ закінчився Адорацією Пресвятих Дарів, яка відбувалася на вулиці на польовому Вівтарі. Так учасники могли споглядати живого Бога в Пресвятих Дарах, єднатися з природою і відчувати один одного.

Під час Адорації навіть природа завмирає: лелека, який стояв на зрізаному дереві від самого початку, а полетів лише тоді, коли стих останній акорд фортепіано.

Як кажуть в народі таким виявом: «Навіть природа завмирає, тоді, коли говорить Господь!»

Тож єднаймося всі в Бозі і Адорації Його Пресвятих Дарах!!