14 березня Церква згадує святу Матильду Вестфальську, покровительку великих родин

У 14 років дівчина вийшла заміж за Генріха І Птахолова, який 912 року став герцогом Саксонії, а в 919 – королем Німеччини. Подружжя мало п’ятьох дітей, наймолодший із яких, Бруно І Великий, також канонізований.

Матильда допомагала чоловікові розв’язувати важливі державні проблеми, часто втримуючи його від необачних і гріховних постанов і дій, але активна діяльність не перешкоджала її глибокому духовному життю. Мала свободу в благодійних справах і вповні її використовувала: прислуговувала бідним і скаліченим, яких часто запрошувала до свого столу, відвідувала в’язнів і долучилася до звільнення деяких із них.

Після смерті чоловіка 936 року бачила боротьбу синів за трон і зазнала великого болю з цього приводу. Королем став Оттон І Великий, який звинуватив Матильду в спустошені королівської скарбниці на релігійні справи. Свята відмовилася від майна й пішла в монастир, але син, розкаявшись, повернув її до королівського двору. Оттон засновував митрополії та єпископства, аби утвердити свою владу, але Матильда вбачала в цьому іншу цінність, тож активно йому допомагала. Заснувала численні монастирі, найвідоміший із яких – у Кведлінбурзі – став центром богословської та світської науки.

955 року помер найстарший син Матильди, через 10 років – молодший, а згодом онук, чию смерть вона передбачила. Останні роки життя свята провела в кведлінбурзькому монастирі, де її й поховали поруч із чоловіком.

Зображають святу в королівських шатах, інколи під час роздавання милостині. Атрибути – корона, модель храму й монастиря.

Покровителька невинно оскаржених, удів, великих родин і батьків, у яких померла дитина.