Папа Франциск про завдання глобальної біоетики

Про це повідомляють Новини з Ватикану.

Різні ситуації й етапи життя

Папа розпочав промову з того, що наш підхід до «екології людини» мусить брати до уваги «етичну й духовну якість життя на всіх його етапах». Адже є зачате життя, життя в період виношування, новонароджене, дитяче, підліткове, доросле, постаріле життя, а також – вічне. Є життя в родині чи спільноті, є тендітне й уражене хворобою, є принижене й маргіналізоване, відкинене, немов непотріб.

«Мова завжди йде про людське життя. Це життя осіб, які населяють землю, сотворену Богом, і поділяють спільний дім із усіма живими створіннями. Очевидно, що в біологічних лабораторіях життя вивчають за допомогою засобів, які дають змогу досліджувати його фізичні, хімічні й механічні аспекти. Це дуже важливі дослідження, але їх необхідно доповнювати ширшою та глибшою перспективою, присвячуючи увагу власне людському життю, яке приносить у картину світу чудо слова й мислення, почуттів і духа».

«Прекрасна» робота життя і «брудна» робота смерті

«Прекрасна праця» життя полягає в народженні нової особи, її вихованні, у піклуванні про її вразливість і рани, про прищеплення до життя Божих дітей. А коли віддаємо дітей у руки нужди, вбогих засуджуємо на голод, а похилих віком – на самотність, чи ж не робимо власними руками «брудну» роботу смерті?

«Звідки насправді походить ця брудна робота смерті? Від гріха, – відповідає Папа. – Зло намагається переконати нас, що смерть – це кінець кожної речі, що ми прийшли в цей світ через випадок і приречені розчинитися в ніщоті. Відкидаючи з горизонту іншого, життя зосереджується на собі та перетворюється на споживацтво». Так ми ризикуємо перетворитися на «людину-дзеркало», яка бачить лише себе саму й нічого іншого. Це означає осліпнути й не бачити «життя та його динамізму» як дару, отриманого від інших, який необхідно відповідально віддавати на служіння іншим.

Тому, за словами Папи, завдання глобальної біоетики полягає в тому, аби «знешкодити спільництво з брудною роботою смерті». Відправною точкою для окреслення цінності особи має бути не хвороба чи смерть, а «глибока переконаність у невід’ємній гідності людини, такої, якою її любить Бог, гідності кожної особи на кожному етапі й у всіх обставинах її існування».

«Захист невинного ненародженого, наприклад, має бути чимось зрозумілим, рішучим і пристрасним, бо на карті стоїть гідність людського життя, завжди священного, і цього вимагає любов до кожної людини, незалежно від стану її розвитку. Але однаково священне життя вже народжених убогих, які зазанають злиднів і покинутості, стають жертвами торгівлі людьми, прихованої евтаназії хворих і похилих віком, нових форм рабства та будь-яких форм відкинення».

Тіло – Божий дар

Його Святість звернув увагу на людське тіло, завдяки якому ми входимо в «безпосередні стосунки з навколишнім середовищем та з іншими живими істотами». Його необхідно сприйняти як Божий дар, аби «прийняти увесь світ як дар Отця та спільний дім». Бо «логіка панування» над власним тілом підступно перетворюється в логіку «панування над сотворінням».

«Навчитися приймати власне тіло, дбати про нього та шанувати його – це суттєво для екології людини. І цінувати своє тіло в його жіночій чи чоловічій формі необхідно, щоб розпізнавати себе самих у зустрічі з іншим», – сказав Папа, цитуючи енцикліку «Laudato si’».

Остаточне призначення життя

На думку Глави Католицької Церкви, в церковному учительстві й у християнській формації теми моралі й людського життя мусять знайти належне місце в середовищі «глобальної антропології», а не лише обмежуватися питаннями етики та права. «Мусимо рішуче ствердити, що без належної підтримки відповідальної людської близькості жодне суто юридичне врегулювання чи технічні допоміжні засоби не зможуть самостіно забезпечити умови та стосунки, що відповідатимуть гідності людської особи».

Необхідно весь час запитувати про остаточне призначення життя, спроможне «повернути гідність» і дати відповідь на глибокі прагнення. «Життя людини, прекрасне до захвату й тендітне до смерті, скеровує поза себе саме: ми нескінченно більші за те, що можемо зробити для себе. Життя людини, однак, також неймовірно міцне – завдяки таємничій благодаті згори – і здатне в своїй мужності прикликати справедливість і остаточну перемогу любові», – сказав Папа.