Зріклася земної любові, аби цілковито віддати себе Господові. Так можна підсумувати життєву дорогу до святості блаженної Марії Фелісії від Ісуса в Найсвятіших Тайнах, яку кардинал Анджело Амато беатифікував у Парагваї.
Про це повідомляють Новини з Ватикану.На небі парагвайської Церкви засяяла нова зоря святості: у суботу, 23 червня 2018 року, кардинал Анджело Амато, префект Конгрегації у справах проголошення святих, представляючи Папу Франциска під час урочистої Меси в столиці Парагваю місті Асунсьйон, проголосив блаженною монахиню кармелітку Марію Фелісію від Ісуса в Найсвятіших Тайнах.
Слідами святого Мартина Турського
Нова блаженна народилася в місті Вільярріка на півдні Парагваю 12 січня 1925 року. Марія Фелісія Ґуджарі Еечеверрія була в родині першою із семи дітей, яких батьки виховали в дусі моральної стійкості та любові до ближнього, яка швидко показала себе в милосердя щодо вбогих. Настільки, що одного разу мала Марія віддала свій улюблений светр, подарунок тата, змерзлій ровесниці.
Наслідуючи відомий жест святого Мартина Турського, який відтяв частину свого військового плаща й віддав його жебракові, дівчинка постановила «щодня ставати кращою». Вона розпочала щоденні відвідини Ісуса в Найсвятіших Тайнах разом зі своїми подружками.
Юність і покликання
1940 року Марія Фелісія почала навчання, аби стати вчителькою, а через рік приєдналася до католицької акції. Незважаючи на несприйняття з боку родини, дівчина увесь свій час присвячувала піклуванню про дітей і похилих віком, відвідувала хворих. У сімнадцять років вона посвятилася апостолятові, склавши обіт дівоцтва. Уже з юності вона звикла до поміркованості, носила простий одяг, а єдиною її прикрасою була гілочка жасмину.
1950 року Марія зустрілася з Анхелем Сауа, також членом католицької акції. Для дівчини ця зустріч була як грім серед ясного неба. Запалившись почуттями до юнака, вона ревно просила Ісуса, аби допоміг зрозуміти Його волю щодо неї. Відповідь прийшла за рік: хлопець сказав, що має намір вступити до семінарії. З тієї миті дівчина підтримувала юнака на дорозі до священства, а свої молитви та життєві випробування жертвувала в намірі покликань. У листах, які вона писала другові, щоби підтримати його покликання, дівчина відкрила також своє. «Я закохана в Анхеля, але ще більше – в Ісуса», – скаже вона пізніше.
У монастирі
Під час духовних вправ 1954 року Марія Фелісія вирішила посвятитися Богові в затворницькому монастирі й 2 лютого, на свято Стрітення Господнього, вона постукала до дверей кармелітської обителі. Рішуче та спокійно, з притаманною їй усмішкою на устах, попрощавшись із заплаканими родичами, вона переступила через поріг «Божого дому й небесних воріт».
Взявши монаше ім’я Марія Фелісія від Ісуса в Найсвятіших Тайнах, вона жила покликанням і виконувала місію з духом жертовно, великодушно й радісно. Уже через три роки після обітниць сестра Марія заразилася гепатитом, а інфекція переросла у смертельну недугу. Із лікарняного ліжка, де почувалася вигнаницею, сестра Марія не переставала через листи ділитися зі своїми співсестрами любов’ю й ентузіазмом.
«Ісусе, яка солодка зустріч! Пречиста Маріє!» – з цими словами на устах, о 4-й годині ранку 28 квітня 1959 року, серце 34-річної монахині перестало битися. Блаженна Марія Фелісія від Ісуса в Найсвятіших Тайнах народилася для неба.