Зустріч у Тиврові очима молоді

Біля 20 год ми всі зібралися у гніванському храмі, де о. Антон розповідав нам про святого Йосифа також була можливість прийняття скапулярію святого Йосифа. Потім розпочалася Євхаристія в Санктуарії Св. Йосифа, після якої отці розповіли про організаційні питання та поділили нас на групки, згідно яких ми мали плисти на байдарках. Після Служби Божої ми мали піти у паломництво до Тиврова, але Господь вирішив інакше, через те, що почалась злива і отці просто завезли нас до тиврівського монастиря місіонерів облатів. Так як це була п’ятниця, у нас була Хресна дорога у Меморіалі Мучеників за віру ХХ ст в Україні. Я прожила кожен її момент, кожну зупинку…


Наступного дня ми готувалися до сплаву по Південному Бугу. Зранку була Євхаристія, на якій ми послухали прекрасну проповідь отця Петра, після Служби ми мали розмови в групках на тему тиші. Далі займалися підготовкою до спливу на байдарках. Через те, що нас було дуже багато, нас розділили на дві групи і хтось плив у суботу, а хтось у неділю. Після Євхаристії кожен мав змогу познайомитися з усіма та отримати інструкції як поводитися на воді та що будемо робити.



Протягом першої половини дня суботи хлопці готували і збирали байдарки, а дівчата допомагали у господарстві. Ми, наприклад, допомагали Пані Галині ліпити пиріжки з повидлом, деякі дівчата допомагали прибирати меморіал. Тому ніхто не ходив без діла. Після обіду ми пішли на Південний Буг, де почали справлятися на воду. Деякі можуть подумати, що погода була погана і було дуже холодно, але Бог краще знає, як нам буде ліпше.


Ми пропливли приблизно 10 кілометрів. Зупинились уже в сутінках. Отець Давид та інші хлопці швидко розвели вогнище, тому чекаючи на машини з їжею та палатками ми могли зігрітися біля полум’я. Через те, що вночі було холодно отці вирішили не ризикувати здоров‘ям дівчат, тому ми поїхали на ніч до монастиря. Наступного дня з самого ранку друга група поїхала до Південного Бугу. Для тих хто залишився спати у палатках, отці відправили Службу Божу на свіжому повітрі. Шкода, що не у всіх була змога бути разом в цей день, але у нас була прекрасна Євхаристія в санктуарії Матері божої Тиврівської та мучеників за віру в Україні з отцем Андрієм. Після неї ми пішли на конференцію, де отець Вадим та отець Христофор розповіли про воскресіння Ісуса Христа та про те як іноді важко, але важливо вірити у Бога. Після цієї зустрічі була прекрасна робота у групах. Дякуючи гарній погоді, я зі своєю групою сіли на подвір’ї всіяному яскраво жовтими кульбабами. Ми обговорювали багато різних тем, але одним з питань було: «Що має статися, щоб я назавжди повірив у Бога?». Я завжди вірила у Бога і знала що він є серед нас. Він живе у наших серцях. Він завжди поряд. Потрібно просто перестати боятися та відкрити свою душу і впустити його. Ввечері після вечері у нас була адорація. Я відчула її всім серцем. Взагалі адорація – це настільки особисте для кожного, що я навіть не можу передати словами свої почуття. Після неї ми усі зібралися у підвалі, де кожен ділився враженнями від цих вихідних. Було цікаво почути думки, відчуття та переживання інших. На ранок всі почали збиратися, багато хто вже поїхав, а ті хто залишилися допомогли з прибиранням та обідом. За ці 3 дні що я провела у Тиврові, я знову відкрила своє серце і розум. Я відновила та зцілила свою віру. Я набралася сил та енергії. Я відпочила, відволіклася від повсякденних справ та проблем. Я перезарядилася та поїхала звідти у чудовому гуморі та з великим бажанням повернутися.


Хочу подякувати всіх хто приймав у цьому участь, а особливо Отця Христофора, отця Вадима, отця Давида, отця Петра, отця Богдана і отця Андрія.

Нище хочу прикріпити свідчення людей, що також захотіли поділитись враженнями про нашу зустріч.

Слава Ісусу Христу! Ну так як це мій перший досвід у групових запливах на байдарках. Можу сказати що це було дуже емоційно, дуже весело, та дружньо. З таким християнським, завзятим духом ми рішали всі перешкоди від яких було одне задоволення. Також було багато чудових знайомств, з чудовими людьми, які додавали чудового настрою в ці дні! Тому це було не забутньо круто! +
Ростик, Вінниця



«Не бійся, з тобою бо Я, і не озирайсь, бо Я Бог твій! Зміцню Я тебе, і тобі поможу, і правицею правди Своєї тебе Я підтримаю.» (Ісая 41:10)
В черговий раз переконалась наскільки неймовірно Господь вирішує всі справи. Їхавши в зливу просто вірила, що Господь все вирішить, і, як не дивно, так і сталось, хоча всі плани тріснули в перший же момент, але перетворились в найпрекрасніші моменти мого життя. «Що має статись, щоб повірити в те, що Христос воістину Воскрес?», таке було одне з питань після конференції. Зараз маю відповідь на це питання – просто відкрити очі і побачити наскільки Господь обдарував лише за цей вікенд і сказати лише одне коротке слово – дякую.
Марія-Тереза, Київ

Більшість всього я хочу подякувати отцям за те, що вони не дивлячись на труднощі змогли швидко спланувати новий план дії і все круто організувати. Мені дуже сподобалася ця зустріч. Це був мій перший досвід у спливі на байдарках і чесно кажучи це було неймовірно. Ці краєвиди залишаться в пам'яті назавжди
Лєна, Чернігів



Про Тиврів мені розповідала моя подруга, і з її слів я зрозуміла, наскільки це особливе місце. Я приїхала туди вперше, але одразу зрозуміла про що вона мені розповідала. Тут відчувається настільки сильна і світла енергетика, що одразу починаєш заглиблюватися в себе, в свою віру. Це святе місце, де кожен зустрічається з Богом. Ісус торкається до кожного серця, яке є зранене, загублене, і яке приходить до нього, щоб зцілитись. Сюди кожен потрапляє не випадково і я в цьому впевнилась. Кожному тут своє місце і час. Два тижні тому я й уявити не могла як зміниться моє життя і що я взагалі приїду. Але Ісус все знає, він допоміг мені. Коли ти заходиш до костелу, ти починаєш ще більше відчувати присутність Бога і відкриваєш йому своє серце, душу і розум.
Даша, Черкаси

Дарія Задорожна

Джерело: Молодіжний Центр Св.Йоана Павла ІІ у Тиврові