20-та річниця реконсекрації храму в Коростишеві

Незважаючи на це, але без сумніву шануючи традицію, парафія з багатьох приводів, вирішила все ж таки гідно та достойно відсвяткувати власне 20-у річницю реконсекрації храму.

Одним з приводів – це швидкоплинність часу, а з ним також і людей, які належать до покоління тих, котрі старались про віддання костьолу, щоби у ньому могла лунати хвала на честь Господа Бога в Трійці Єдиного. Через святкування 20-ої річниці реконсекрації була нагода подякувати усім тим, ще деяким живим парафіянам, котрі більш як 20 років тому, активно включились у відбудову храму, який колись був замінений на кінотеатр і протягом 55 років осквернявся.

Другим приводом святкування стала турбота про нове покоління, про дітей та молодь. Адже можна зауважити, що ті парафіяни, котрі мають по 20-25 років, дуже часто не усвідомлюють до кінця ціну скарбу та дорогоцінної перлини, яку мають на щодень. Є бажання і надія, що Ювілей наново запалить в них любов до Христової Церкви та її історії. І ще один, але не останній привід. Дуже подібний до першого. Отже, бажання подякувати усім тим, хто був натхненням та рушійною силою тих подій, які відбувались більш як 20 років тому, у 90-х роках, минулого ХХ-го століття.

Урочисту Святу Месу очолив єпископ Віталій Кривицький, який ще кілька років тому був настоятелем коростишівської парафії, у співслужінні з священиками, життя яких якимось чином було та тепер є пов’язане з Коростишевом. Були також священики сусіди і друзі. Серед почесних гостей були присутні також колишній та теперішні мери міста.

Під час процесії з дарами, до вівтаря було принесено трон для Пресвятих Дарів, як дар від родин коростишівської парафії, посудина для освяченої води, дар від назаретських родин парафії. Ще одним, дуже зворушливим подарунком став образ Ісуса Милосердного, а саме обличчя Христа вишите на тканині, хрестиком, нитками семи кольорів, і вручене творцем цього образу - Юрієм Єфимчуком, як дар особисто для єпископа Віталія.

На завершення Святої Меси лунало ще багато слів подяки для всіх тих, хто був протягом 20 років разом з прихожанами, разом з тими, хто шукав Бога і потребував слів підтримки та розради.

За всім цим святкуванням та приготуванням до ювілею, не можна було не помітити великого серця, зусиль та старань теперішнього настоятеля – о. Андрія Бачинського, який вже кілька років докладає всіх зусиль до того, що парафія розвивалась, щоб була живим організмом, живою скелею та опорою. І як годиться, вже традиційно, жодне свято не обходиться без виступу дитячого хору, який став не тільки насолодою для вух, а ще й потіхою для очей.

Джерело: Київсько-Житомирська дієцезія