4 червня Церква згадує святого Франциска Караччоло, покровителя хворих

У 22 роки він тяжко захворів і, просячи Господа про порятунок, пообіцяв присвятити життя служінню Божим справам і людям. Після одужання вступив у семінарію. Вивчав теологію. 1587 року отримав свячення та вступив до неапольського братства священиків, яке опікувалося в’язнями, засудженими до страти й невиліковно хворими.

За Божим натхненням Асканіо та двоє його товаришів оселилися в пустельні камедулів неподалік від Неаполя. Там вони жили молитвою та просили світло на подальше служіння. В усамітненні з нечисленних священиків народився Орден Каноніків Регулярних Менших. Сікст V затвердив спільноиу 1588 року, а наступного року Асканіо склав обіти й узяв ім’я Франциск. Окрім звичайних обітів чистоти, вбогості й послуху, каноніки складали четвертий – відмови від будь-якої церковної посади. Орден поєднував споглядальне життя з благодійністю.

З дитинства Франциск особливо любив Христа в Євхаристії, тому поширював ушанування Пресвятих Дарів, влаштовував адорації та процесії. У Євхаристії брав сили й завзяття нести допомогу знедоленим і хворим. Виявився чудовим проповідником і місіонером серед простого населення. Часто молився ночами, жив аскетично, багато сповідав, мав дар приводити серця людей до покаяння. В 1591–1601 роках провадив братів як генерал ордену. Завдяки горливості святого спільнота вийшла за межі Італії, та зрештою з дозволу Папи він покинув посаду генерала, щоб скромно жити у служінні.

Помер в Аньйоні, під час паломництва до Божої Матері в Лорето. Канонізований 1807 року.

Зображають святого у вбранні ордену, часто під час адорації. Атрибути – Пресвяті Дари, вогненне Серце Ісуса, книга, ангел.

Покровитель Неаполя, прокажених, хворих.

Уклала Юлія Бойко