Єпископ Кривицький про храм св. Миколая: «Аби це місце було не каменем спотикання, а “шпиталем” для всіх потребуючих»

Подію, що розпочалася Розарієм перед храмом св. Миколая, очолив настоятель Делегатури місіонерів облатів в Україні о. Віталій Подолян ОМІ. Разом із ним молилися наймолодші представники парафіяльної спільноти. Дітей у парафії зараз дуже мало, адже з огляду на війну численні сім’ї мусили залишити Київ і ще не повернулися.


Після молитви відбулася церемонія освячення ключа і вхідних дверей до храму, яку провів ординарій Київсько-Житомирський єпископ Віталій Кривицький SDB. Настоятель парафії о. Павло Вишковський ОМІ нагадав про болісні сторінки з її історії: наприклад, 1938 рік, коли ворожий антирелігійний режим замкнув двері храму для вірян.


 

«Коли Україна отримала незалежність, ми у храмі принаймні частково могли звершувати богослужіння, то все одно понад 30 років просили про цей ключ, якого нам не віддавали псевдоопікуни цього місця, по якому ззовні і всередині голим оком видно, як вони його “зберегли”. А вранці 24 лютого, коли в Києві почалися вибухи, довголітні розпорядники приміщення храму розбіглися хто куди. Ми їх у цьому не засуджуємо, бо так само вчинило немало наших парафіян. Ми їм дуже дякуємо за це, бо ключі залишилися у нас, і тільки ми залишилися захищати наш храм навколішки перед Ісусом, благаючи Бога про мир, збереження міста Києва, нашого уряду й Батьківщини», – сказав о. Вишковський. Після того як єпископові урочисто передали ключ, відбувся обряд освячення і спільнота вірян увійшла до храму, аби продовжити молитву під час Євхаристії.


Євхаристійний Ісус зібрав довкола вівтаря не лише єпископів дієцезії, а й священників, які служать у столичних парафіях та під Києвом. Апостольську Столицю представляв секретар нунціатури монсеньйор Джозеф Марамреді.


Святиня наповнилась вірянами та богопосвяченими особами з усього Києва. Про те, що країна переживає війну, нагадували коробки з гуманітарною допомогою, розкладені по закутках храму. Від початку повномасштабних воєнних дій парафія стала не лише осередком посиленої молитви, а й місцем, де всі, хто цього потребував, могли отримати необхідні для існування засоби. За цей час завдяки парафіянам та волонтерам, що збираються при святині, було розподілено близько 300 тонн гуманітарної допомоги.


У проповіді єпископ Віталій Кривицький SDB нагадав про обставини нашого життя, які можуть зачинити двері перед Богом: байдужість, егоїзм, безвір’я. Хоча поки що плани офіційного повернення храму перекреслені, бо представникам влади не вдалося своєчасно оформити необхідні документи, однак майже 100 днів війни показали, що парафіяльна спільнота повноцінно тут функціонує, почувається як удома, служить нужденним. «Попереду ще дорога упорядкування документів, але вже сьогодні зобов’язую настоятеля та парафіяльну спільноту, щоб це місце було не каменем спотикання, а “шпиталем” для всіх потребуючих», – наголосив єпископ. У майбутньому двері храму будуть відчинені для всіх незалежно від розкладу богослужінь, аби парафія стала духовною оазою.


Із нагоди Міжнародного дня захисту дітей молитву вірних читали діти. Вони молилися не лише за нашу Церкву та Україну, за мир, а й за всіх дітей, постраждалих від війни, за добродіїв, які допомагали у справі повернення храму. У дарах юні парафіяни принесли іграшки як символ дитинства й молитви за тих дітей, чиє дитинство обірвалося зарано, спільний малюнок – утілення мрій про свободу та мирне небо над Україною, і символи української культурної спадщини та традицій – збірку віршів Ліни Костенко й вишивані сорочку і рушник.


На завершення Меси до присутніх звернулися представники державної влади. Міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко повідомив про підсумки зустрічі урядів Польщі й України, що відбувалася вперше: країни підписали меморандум про врегулювання питань історичної пам’яті. Міністр висловив сподівання, що всі юридичні питання щодо храму скоро будуть розв’язані.


Голова державної служби України з етнополітики та свободи совісті Олена Богдан побажала, аби стіни цього храму були місцем загоєння ран, прихистком для любові, затишку й підтримки.


Слово взяв також представник ВРЦіРО та блаженнішого Епіфанія о. Віталій. Опісля до вірних звернулися волонтерки, що у складний час війни досвідчили допомоги від парафії.


Настоятель парафії о. Павло Вишковський ОМІ на завершення ще раз висловив сподівання, що невдовзі всі необхідні документи будуть оформлені, а влада забезпечить встановлення справедливості щодо парафії. Адже зараз для цього немає ні юридичних, ні моральних перешкод. «Від 2 червня двері нашого храму будуть відчинені з ранку до вечора для всіх людей доброї волі. Парафія повністю прийняла будівлю у своє володіння та під свій контроль і вважає себе законною власницею храму, який побудували наші предки», — підкреслив настоятель.