Санктуарій першої зустрічі Марії та Єлизавети

Назва Айн-Карім з єврейської перекладається як «джерело виноградника». Спираючись на біблійні фрагменти з Євангелія від Йоана (15,5; 7,39; 4, 14) цей переклад можна також асоціювати зі Святим Духом, який особливим чином об'явився під час зустрічі Діви Марії та Єлизавети.   

Виникає питання: звідки два санктуарії, два будинки Захарії та Єлизавети? На той час (як і сьогодні) заможні сім’ї мали по два будинки. У сезон дощів (осінь-зима) вони жили в долині, а влітку переїжджали на схил пагорба, де, можливо, Захарія мав власний виноградник. Саме в цій «літній резиденції» Матір Спасителя зустрілася зі святою Єлизаветою і співала свій «Магніфікат». Це місце зустрічі не лише двох матерів, а й перша зустріч їхніх синів, яких вони мали у своїх лонах.


Пісня Марії увіковічена на 42 табличках з різними мовами (в тому числі українською), вмурованими на території подвір’я святині. Ініціатива вмурування цих табличок виникла у поляка, отця Авреліуша Борковського OFM, і була пов’язана зі 100-річчям проголошення догмату Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці.


Костел-санктуарій має два рівні. Його архітектором виступив Антоніо Барлуцці, про якого ми почуємо ще не раз у наступних статтях, мандруючи Святою Землею. Верхній храм витриманий в урочистому тосканському стилі, що прославляє Марію. На фресках розміщено п’ять величних титулів Марії (починаючи від вівтаря):

•Богородиця – Теотокос, про що сказав Ефеський собор у 431 р.;

•Марія як Допомога вірним – ця тема стосується одкровення, яке мав Симон Сток у 1251 р., коли отримав Скапулярій від Матері Божої;

•перше чудо в Кані Галілейській – Марія, Яка піклується про людину;

•перемога християнського флоту над турецьким у Лепанто в 1571 р. Перед битвою Папа закликав вірних молитися Розарій, а пізніше проголосив день переможного бою святом Матері Божої Розарію (7 жовтня);

•остання фреска – дискусія про Непорочне Зачаття Пресвятої Богородиці. Серед богословів ми бачимо Дунса Скота – францисканця. Картина увіковічнює проголошення догмату про Непорочне Зачаття Пресвятої Богородиці у 1854 р.

Над фресками зображені жінки, яких прославив Старий Завіт, – Сара, Дебора, Рут...


У головному вівтарі Марію зображено на небі в оточенні ангелів, а на землі – оточену людьми, Матір’ю Церкви та Царицею Святої Землі. Люди різних станів приносять Матері Божій макети відомих марійних храмів по всьому світу. На стелі – розпис у стилі тосканського ренесансу. Підлога вистелена мозаїкою з рослинним та тваринним орнаментами. Зокрема, пальма є символом Пресвятої Матері, Її витривалості у вірі та довірі до Бога.

У нижньому храмі Благовіщення (склепі), найдавнішій збереженій частині з прекрасною мозаїкою, що зображає фауну та флору (доказ того, що храми тут уже існували раніше), у ніші з правого боку вівтаря є фрагмент скелі, на який посилається такий уривок апокрифічного євангелія:

Протоєвангеліє святого Якова

Тоді Ірод, побачивши, що маги його обдурили, сердитий, відправив вбивць, наказавши їм вбити всіх дітей від двох років і нижче. І коли Марія почула, що дитину можуть убити, вона зі страху зібрала дитину, загорнула його в пелюшки і поклала в ясла, що служили волам.

Однак Єлизавета, коли почула, що шукають Йоана, взяла його і пішла до гірської місцини, і озирнулася, де його сховати, а прихованого місця не було. Зітхнувши, вона сказала: «Господня горо, прийми мене, матір, та дитину». Єлизавета не могла йти перелякана. І тоді гора розступилася і прийняла її. І світло проникало до неї через гору, бо Ангел Господній, що охороняв їх, був із ними і чував за ними.

За ґратами, що захищають скелю (століттями паломники буквально розбирали скелю на реліквії), матері кладуть записки з проханням опіки над своїми дітьми.


Вище санктуарію Відвідин – церква та монастир православних монахинь із титулом Ікони Матері Божої Казанської.

З двору перед санктуарієм відкривається прекрасний краєвид на Айн-Карім та сусідній пагорб, на якому розташований Меморіал Яд ва-Шем. Безсумнівно, цей санктуарій є одним із найчарівніших куточків Святої Землі. Турбуються про нього, а також про санктуарій Різдва святого Йоана францисканці.

Яцек Павловіч