Молитва за мир в базиліці, яка особлива дорога українському народу

Сторіччями католицька Церква присвячує місяць травень особливому почитанню Пресвятої Богородиці, наділяючи Її титулом Цариця травня. На честь Пресвятої Діви Марії відправляються Молебні та інші богослужіння, щодня промовляють Розарій, Її престоли, статуї та ікони, у храмах і в домівках увінчують найкращими весняними квітами. Перед Її іконами палають свічки, а з людських сердець піднімаються до Неї гарячі молитви, пише Vatican News.

Травень 2022 року розпочався закликом Папи Франциска молитися за мир в контексті війни в Україні. В неділю 1 травня цього року, після молитви «Царице неба» з вірними зібраними на площі святого Петра у Ватикані, Святіший Отець сказав: «Сьогодні розпочинається місяць, присвячений Божій Матері. Заохочую всіх вірних та спільноти проказувати кожного дня травня молитву Розарію за мир».

А на завершення цього місяця Святіший Отець, як знак надії для світу, зраненого війною та насильством, яке не припиняється не тільки в Україні, але також і в інших частинах світу, очолив молитву Розарію за мир перед статуєю Марії Цариці миру (Regina Pacis) у римській базиліці Santa Maria Maggiore.

Про це він окремо згадав після молитви «Царице Неба» в неділю 28 травня ц.р., запрошуючи «вірних, сім’ї та спільноти приєднатися до цього моління, щоби за заступництвом Цариці Миру випросити в Бога дар, якого світ очікує».

Особливістю цього травневого богослужіння була онлайн-участь марійних санктуаріїв у всьому світі, зокрема в країнах, охоплених війною, політичною нестабільністю й насильством. Разом зі Святішим Отцем, завдяки потоковій трансляції, молитву проказували в соборі Зарваницької Матері Божої в Україні, соборі Пресвятої Богородиці Спасіння в Іраку, базиліці Богоматері Миру в Сирії, катедрі Марії, Цариці Аравії, в Бахрейні, а разом з ними – у відомих марійних санктуаріях як Ченстохова (Польща), Нок (Ірландія), Лорето (Італія), Ґвадалупе (Мексика), Люрд (Франція). Весь католицький світ з’єднався зі Святішим Отцем в його молитві до Марії, Цариці Миру.

У Папській базиліці Пресвятої Марії Більшої разом з Папою десятки Розарію молилися українська сім’я, військові капелани, волонтери, люди, що постраждали від воєнних дій, біженці. Дієцезію Папи представляли діти й підлітки, що отримали перше Святе Причастя та Миропомазання, представники римських парафій, присвячених Діві Марії, Цариці миру. В молитві єднались також представники української громади Риму, скаути, члени церковних молодіжних організацій, молодь з марійних товариств, представники Папської Швейцарської Гвардії та Корпусу жандармерії, члени Римської Курії.

Базиліка Santa Maria Maggiore

Базиліка Santa Maria Maggiore – це одне з улюблених молитовних місць Папи Франциска. Він часто відвідував її як єпископ і кардинал, коли приїжджав до Риму. Від початку свого обрання на Наступника святого Петра Святіший Отець вже 95 разів молився тут перед чудотворною іконою Пресвятої Богородиці «Спасіння Римського люду», зокрема, перед початком і після закінчення Апостольських подорожей.

Історія першої й найбільшої римської базиліки, присвяченої Божій Матері, починається 352 року. Вона стоїть на вершині найвищого римського пагорба — Есквілін. Щороку 5 серпня, після завершення урочистої Святої Меси в базиліці, з її купола падає дощ із білих трояндових пелюсток. Після заходу сонця на площі біля базиліки влаштовують ще один символічний «снігопад». Ця традиція пов’язана з чудом, яке належить до давньої історії Церкви.

Традиція говорить, що римський патрицій на ім’я Джованні молився до Божої Матері, просячи Її вказати, як йому розпорядитися своїм багатством (згідно з іншою версією — просив про радість батьківства, оскільки довгий час жив у шлюбі бездітним). Пречиста Діва Марія об’явилася йому і сказала, що хоче, аби на Її честь збудували храм, місце для якого Вона вкаже за допомогою снігу. 5 серпня на пагорбі Есквілін випав сніг — свідками цього чуда стали всі, хто перебував того дня у Римі під палючим літнім сонцем. Папа Ліберій (352–366) спорудив тут невеликий храм під назвою Матері Божої Сніжної.

Традицію вшанування впровадив Папа Сикст ІІІ (432–440), який ґрунтовно перебудував храм на честь завершення Ефеського Собору (431), де проголошено Боже материнство Пречистої Діви Марії й надано Їй титул Богородиці – «Theotokos». Згодом інші Вселенські архієреї дедалі більше розбудовували храм, а його значення в Церкві зростало.

Сьогодні базиліка Santa Maria Maggiore, названа великою, підкреслюючи її першість між усіма храмами, присвяченими Пресвятій Богородиці, належить до числа чотирьох великих папських базилік та семи паломницьких римських церков. Окрім унікальних фресок та мозаїк, кессонної стелі, барельєфів та скульптур, вона має багату колекцію артефактів та реліквій. Одна з найвідоміших реліквій зберігається у кришталевому реліквіарії під вівтарем у крипті Різдва Христового або у Вифлеємській крипті – це частинки дерева, що є фрагментами ясел, у яких лежав новонароджений Ісус.

Найвідоміший образ базиліки – це стародавня візантійська ікона «Salus Populi Romani» — «Спасіння римського люду». Ікона належить іконографічного типу «Одигітрія» («та, що вказує шлях»). Ікона має папські корони. Чудотворна ікона не раз рятувала місто від катастроф: був звичай під час небезпеки проходити вулицями Рима з іконою й молитвами. Цей образ став прототипом багатьох ікон, присвячених Богородиці. Вона зберігається у каплиці Борґезе, збудованій за наказом папи Павла V. В базиліці також поховані двоє папів: Сикст V і святий Пій V; зберігаються мощі святого Єроніма, Вчителя Церкви. Вівтар у каплиці папи Сикста заслуговує на особливу увагу. Саме при ньому святий Ігнатій Лойола, засновник ордену єзуїтів, відслужив свою першу Месу на Святий вечір 1538 року.

Ця базиліка особливо дорога також і українському народові - у 868 році Папа Андріан ІІ саме тут затвердив і благословив богослужбові книги слов'янською мовою, привезені до Риму рівноапостольними братами Кирилом та Мефодієм, творцями слов’янської писемності.

Статуя Марії, Цариці Миру

Статуя Марії, Цариці миру (Maria Regina Pacis) розташована біля стіни в лівій наві базиліки й була замовлена Папою Бенедиктом ХV, щоб виблагати в Пресвятої Богородиці закінчення Першої світової війни. Автором мармурової композиції є скульптор Ґвідо Ґаллі (1873 - 1955), що на той час був заступником директора Папських музеїв і галерей. Статую урочисто відкрили 4 серпня 1918 року, за день до спомину посвячення базиліки Santa Maria Maggiore, цей літургійний спомин має також і назву свято Святої Марії Сніжної, тоді як світова війна триватиме ще три місяці, закінчившись 11 листопада того року.

Статуя виготовлена з брили серравалльського мармуру, в центрі зображена Пресвята Богородиця на троні з поліхромного мармуру, яка наказовим жестом піднятої лівої рукою наказує припинити війну, тримаючи на правій руці Дитя Ісуса, Який готовий кинути оливкову гілку, що символізує мир. Засмучене обличчя Пресвятої Богородиці виражає біль, викликаний жахіттями війни. Її одяг прикрашений вишивкою, а на голові Марії та Дитятка Ісуса золоті зоряні корони.

На підніжжі статую зліва бачимо голуба, який з нетерпінням чекає падіння оливкової гілки, щоб принести людям сповіщення миру, а справа вирізьблені квіти – лілеї й троянди, які символізують розквіт нового життя з настанням миру.

Вірні залишають біля підніжжя статуї Марії, Цариці Миру власноручні записки зі своїми молитовними проханнями. Від імені Папи Франциска біля підніжжя статуї Марії, Цариці миру, покладено квіти, Святіший Отець промовив благальну молитву за мир, очолив святий Розарій та залишив своє письмове молитовне прохання.