До нас надійшов лист від нашої читачки пані Уляни, яка ділиться своїм свідченням про силу молитви за заступництвом св. Юди Тадея та бл. Карла Акутіса, реліквії якого знаходяться у нашій каплиці Католицького Медіа-Центру.
Слава Ісусу Христу!Пишу до Вас, бо хочу засвідчити силу молитви до святого Юди Тадея і блаженного Карла Акітуса і те, як діяли Святі у моєму житті, і яка я їм вдячна.
Я - католичка від народження і народилась в сім'ї побожній. Хоч мій тато ніколи не відвідував з нами недільні Богослужіння і не був прикладом доброго батька, як я вважаю, але мама була і є дуже добрим прикладом істинної християнки.
Розпочну з малого. Хочу заохотити всіх християн молитися і вірити, бо у Бога воістину нема нічого неможливого! І я вкотре в цьому переконуюсь.
Я звикла завжди віддавати щось за Божі ласки. Першим вимоленим чудом для мене була моя вагітність. Я мала певні проблеми зі здоров'ям, можливо незначні, не буду вдаватись у деталі, і ми з чоловіком зробили таку собі «пожертву», обіцяючи Богу відвідати 12 Святих місць України, молячись про те, щоб колись стати батьками. І це сталось. Дуже легко і швидко, з Божої ласки, після відвідин озера Святої Анни, Крехова, Унівської лаври, Гошева, церкви Святої Анни у Бориславі та інших місць, я дізналась радісну новину.
Тут дуже актуальними словами, які зринають у моїй голові будуть ось ці: «Просіть і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам; бо кожен, хто просить одержує, хто шукає знаходить, а хто стукає відчинять йому» (Вiд Матвiя 7:7-8). Бо саме так було у мене, я просила і Бог дав.
Вдруге, будучи на 9 тижні вагітності, я захворіла. Коли в маленької дитини всередині, ще тільки іде життєво важливий процес закладання усіх органів і систем, я умудрилась лежати з високою температурою і важко переживала за те, що буде далі. Тоді я молилася до блаженного Карла, до святого Юди Тадея і, знову ж таки, вірила, що я все подолаю з Богом, і обов'язково поділюсь з людьми досвідом отриманих ласк. І я одужала. Хвороба не зачепила дитинку, а я в радості відклала свою постанову вдячності Богові аж до недавнього часу. Бо так часто буває і з нами, коли дуже треба, то просимо, а коли наступає та щаслива мить, ми швидко забуваємо у Кого ми просили і Кому треба бути вдячними. І ось порівняно недавно, Хтось ніби нагадав мені, що людина пізнає Бога у стражданнях і не все в житті буває легко і просто.
Втретє, коли Бог промовив до мене десь в глибинах моєї підсвідомості, був момент 27 тижня вагітності і це мабуть був дуже страшний і болючий досвід. Я захворіла на ковід, лежала вдома, важко мучилась, температура була високою, я не мала сили молитися, не мала сил їсти, не могла думати про маленьке життя всередині мене, ні про що не могла думати, хіба може нарікала і думала чому знову, і чому саме я. Думки були дуже погані, аналізи погані, і десь на третій день хвороби я взяла молитовник до святого Тадея і ми з чоловіком помолились. Зробили маленьку пожертву для Бога, пообіцяли за видужання подати на Службу за душі в чистилищі, помолитися і подякувати в церкві святого Юди Тадея, що у місті Івано-Франківськ і звісно розповісти людям про Божу ласку у якомусь часописі чи інтернет-журналі. Ось і тому я тут, свідчу, пишу, закликаю всіх молитися.
Після молитви вночі мені ще було дуже погано, в той момент я засумнівалась, як невірний Тома. Я думала чи прийме Бог якусь таку маленьку жертву грішника. Може я не заслуговую стільки чудес в житті та стільки ласк. Але НІ! Мені стало краще вже на наступний день. І я дуже цьому зраділа. І буду радіти завжди. І буду розповідати всім, що Бог нас навчає терпінню і вдосконаленню у вірі як мистецтву маленьких кроків. Він усе чує і завжди вислухає кожного.
Просто інколи треба зачекати, інколи щось дати взамін, а інколи просто вміти ДЯКУВАТИ.
Сподіваюсь, мій маленький досвід допоможе комусь віднайти шматочок надії в цьому світі.
Христос посеред нас!
З повагою, Уляна.
Молитвапро канонізацію бл. Карла Акутіса
Отче наш, Ти явив нам ревне свідчення юного Блаженного Карла Акутіса, для якого Євхаристія була центром життя і силою у виконанні щоденних обов’язків, щоб і інші могли полюбити Тебе над усе. Вчини, щоб він якнайшвидше міг втішатися славою Святих Твоєї Церкви.
Зміцни мою віру, оживи мою надію, віднови в мені прагнення чинити милосердя, за прикладом молодого Карла, який, зростаючи в чеснотах, нині живе з Тобою. Даруй мені благодать, яка мені так потрібна... Уповаю на Тебе, Отче, і на Твого улюбленого Сина Ісуса, на Пресвяту Діву Марію, нашу наймилішу Матір, і довіряюсь заступництву Твого Слуги Карла Акутіса.
Отче наш… Радуйся, Маріє… Слава Отцю…
Просимо свідчення про отримані благодаті надсилати на нашу адресу [email protected]
Війна показала, наскільки люди потребують храму Звістка про початок повномасштабної війни, здавалося б, відвернула увагу українського суспільства від болісної проблеми повернення костелу св. Миколая вірянам. Однак трагічні події останніх місяців, чого не можна не помітити, ще більше загострили потребу людей у святині, де вони шукають Бога і Його допомоги, і водночас, гуртуючись навколо храму, несуть допомогу іншим людям. Війна, як жодна інша подія, виявила, наскільки людям у такий складний час потрібен Бог і місце, де Він перебуває.
Харківський підземний мікровсесвіт
«Дорогий Боже! Дякую Тобі за все ...». Лист загиблого під Гостомелем
Отець Павло Вишковський ОМІ: «Це ще один знак, що Ісус з нами»
Інтерв'ю / Свідчення «Якщо Бог нас вивів з пекла, значить має план на нас» - батьки п’яти дітей про порятунок з Маріуполя Коли ми чуємо про десятки тисяч загиблих в Маріуполі і розуміємо, що це ще далеко не остаточна цифра. Коли ми тільки на мить пробуємо уявити життя людей, які вже третій місяць живуть в катакомбах, під постійними обстрілами, без води, тепла, електроенергії, ліків та всього, що потрібно для життя – ми розуміємо, що Маріуполь, місто Марії, як його назвав Папа Франциск, стало для людей пеклом. Історію родини, якій вдалось вирватись із пекла розповіла Наталя, мама п’яти дітей. Схожі новини
