14-та річниця смерті отця Августина Медніса

Мати померла під час пологів, тож дитину віддали на виховання католицькому подружжю, прізвище та віросповідання яких і прийняв Август, для більшості знаний як Августин. Вже з самого дитинства Бог готував його до нелегкого і непростого життя. Мав латиський характер, суворий погляд, якусь наче замкнутість в собі. Але ті, хто був знайомий з ним ближче, знали, що за всім цим ховається добре співчутливе серце, глибока ерудиція та висока культура. Якщо спробувати окреслити його кількома словами, то можна сказати, що він був простий і вірний до останнього. Серед притаманних йому рис особливо слід підкреслити скромність. Говорив: «Якщо Церква дала – треба бути слухняним голосу Церкви».

Усе в житті, а отже, в біографії людини, має свою поверхню і свою глибінь. Те, що на поверхні, можна зареєструвати, сфотографувати, задокументувати факти й події. Тим часом важче дістатись глибини, де діяння Божої благодаті співпрацює з людиною.Там, всередині, невидимий утаєний Христос діє як переможець смерті, пекла та сатани. Він кличе людину до особливих завдань. «Я зроблю Тебе світлом народів, щоб моє спасіння дійшло до краю землі» (Іс 49,6). Ці слова промовив Бог до Ісаї в чудовому видінні у святині, кличучи його бути пророком.

Після закінчення середньої школи, Августин навчався у Ризькому педагогічному інституті на факультеті балтійської філології. Закінчивши перший курс, пішов за голосом покликання і вступив до Ризької духовної семінарії. Таїнство Рукоположення отримав 29 липня 1958 р.
«Я зроблю Тебе світлом народів…» — подібні слова сказав Господь до отця Августина. Ці слова надзвичайно актуально звучали у ті часи, коли Христове світло було потрібне людям в Україні більше, ніж в інших періодах історії, ніж в інших країнах.

Навесні 1969 року отець Августин приїхав в Україну. Як сам згадував, приїхав, аби відмовитись… Однак з першого погляду закохався у Львів, в Україну, знайшовши в ній приятеля на все життя. Приїхав, аби відмовитись, але залишився до останнього подиху. Його тіло спочиває на парафіяльному цвинтарі в Торчині, на землі, яку він так полюбив.

Прийняв отця Августина в Україні перший латвієць, який приїхав в Україну, невтомний душпастир Львівської архідієцезії отець Казимир Мончинський. Першими парафіями служіння о. Августина були Самбір, Мостиська і Львів – парафія св. Антонія.

Релігійне життя, за св. Йоаном від Хреста, є немов мандрівка вгору, у світ найчистіших моральних цінностей. Мандруєш, бо маєш потяг до абсолютного. Крокуєш і щоразу змінюється краєвид. Бог веде людину, як колись апостолів, в напрямку нових теренів, показуючи нові завдання.

В грудні 1973 р., коли у Стрию було арештовано отця Бернарда Міцкевича, уповноважений у справах релігії доручив отцю Августину Меднісу також парафію Стрий. Тож душпастирської праці священникові не бракувало. Після 1989 р., коли католикам вдалося повернути костели в Жидачеві, Меденичах, Миколаєві, Ходорові, всі ці парафії теж опинилися під опікою отця Августина Медніса.

Вразливий на прекрасне, все своє життя присвятив його порятунку. Не лише людських душ, але й архітектури, історії, мистецтва, тобто цінного надбання минулого, духовного багатства народу. Маючи вроджене почуття прекрасного, врятував цінні експонати від знищення. Він був ініціатором створення дієцезіального музею у Луцьку, де зібрав багато книжок, літургійних предметів, орнатів, що становить неоціненну історичну вартість для наступних поколінь.

Святий Йоан Павло ІІ розповідаючи про своє покликання до священства, про свої найбільш особливі переживання, роздуми, досвід, спогади священницького життя, виразив коротко у заголовку до книги «Дар і Таємниця». Священство — це дійсно дар Божого Серця і таємниця в глибині серця – сфера, зовні недоступна для інших.

Сьогодні, у день 14-ї річниці смерті отця каноніка Августина Медніса, прагнемо подякувати Богові за дар, яким Він обдарував нас в постаті отця Августина, подякувати за його вірність Христу та вірне служіння Церкві. Скромного пастиря, попри свою велич і вірність до останнього подиху.

Низько схиляємось перед Христом, Найвищим Священником, подателем благодаті священства. Найголовнішим сьогодні є Ісус Христос, який покликав отця Августина, вчинив його своїм співробітником. Навчив його жити для інших — для Церкви, для людини, забувати про себе, про свої справи, послав його до грішників, до слабких, до людей, віддалених від Бога, шукаючих правди, до тих, кого скривджено, хто страждає, щоб Він огорнув їх любов’ю та милосердям. Адже священство — це служіння, ділення тим, що Ісус залишив на Землі завдяки своєму життю, своєму стражданню, смерті та воскресінню, завдяки своїй величезній любові до окремої людини і цілого людства.

О. канонік Павло Хом’як

Джерело: Луцька дієцезія