Сакристія, якою користувались монахи абатства у ХІІІ ст. і яка згодом вважалась втраченою, була знайдена під час археологічних робіт у Вестмінстерському абатстві у Лондоні. Це єдина частина, що не збереглась до наших часів.
Вчені знайшли фрагменти давньої споруди під час досліджень давнішої будівлі - Великої сакристії на Північній галявині. Паралельно археологи знайшли поховання сотень, якщо не тисяч останків - ймовірно, монахів Вестмінстеру.
Про це повідомляє СКГ з посиланням на The Guardian.
Праця археологів розпочалась у січні 2020 року, через пандемію довелося зробити перерву. Головне відкриття виявилось після розкриття фундаменту сакристії на Північній галявині: як виявилось, вона була збудована на основі більш давньої споруди - ранньосередньовічної сакристії, що досі вважалась втраченою.
Крім цього було знайдено багато інших предметів. Це чаша, яка служила для омивання рук при вході до храму, багато фрагментів середньовічних фресок. Це дозволяє експертам припустити, що стіни великої сакристії були розписані вручну, а основу рослинного орнаменту становили зображення червоних, білих і чорних квітів.
Розкопки виявили, що до ХІІІ ст. дане місце використовувалось для поховання монахів. Знайдено також одне поховання, у якому в могилі, обкладеній крейдою, лежали останки монаха, що датуються ХІ ст. і добре збереглися. Поховання на галявині тривали до XVIII ст., коли це місце стало цвинтарем при храмі св. Маргарити.
Доля давньої сакристії
У 1250-х рр. король Генріх ІІІ вирішив реконструювати абатство, зведене ще Едуардом Сповідником у середині ХІ ст. Посвячення нового храму в готичному стилі відбулось 13 жовтня 1269 р. Колись сакристія була невід'ємною частиною абатства - тут зберігали шати, літургійний посуд та інші предмети, що використовувались під час Меси. Частину її також становили господарські приміщення, де прали шати та виготовляли церковні свічки.
Після того, як близько 1540 р. монастир був ліквідований, Велика сакристія була переоснащена у житло для адміністративного персоналу абатства. Однак до 1616 р. будівля сакристії була описана як "дуже зруйнована та потребуюча якнайшвидшого ремонту". У 1740 р. сакристію знесли.
У 1869 р. під керівництвом відомого британського археолога Джорджа Гілберта Скотта, який того часу був землеміром абатства, муляру Генрі Пулу доручили "прибрати з Північної галявини землю та сміття, що накопичились там за кілька століть". Під час прибирання були знайдені залишки Великої сакристії. Пул зафіксував знайдені фрагменти та зобразив їх у вигляді Г-подібної фігури.
На сьогодні це єдина частина архітектурного ансамблю ХІІІ ст., що була втрачена.
Карло Петріні: енцикліка «Laudato si’» породжує новий гуманізм Ідея цілісної екології, висвітлена в енцикліці Папи Франциска «Laudato si’», вказує на тісний взаємозв'язок між руйнуванням довкілля та стражданням людства. Ці роздуми є надзвичайно важлими для всього світу. На цьому наголошує засновник антиспоживацього руху «Slow food» Карло Петріні, зазначаючи, що настав час подолати парадигму «прибутку понад усе».
Біблія дружби: Боже слово в християнсько-юдаїстському діалозіСхожі новини
