Католицький Медіа-Центр Конференції римсько-католицьких єпископів в Україні
» » » Бути пророком сьогодні. Інавгурація навчального року у домініканців

Бути пророком сьогодні. Інавгурація навчального року у домініканців

7 вересня Інститут релігійних наук святого Томи Аквінського в Києві розпочав навчальний рік. На урочисте відкриття зібралися студенти, викладачі, працівники інституту та гості. Цього року зустріч була особливою, адже через наслідки пандемії навчальний заклад мав би бути зачинений мінімум на рік.

Святкування традиційно розпочалось зі Святої Меси, яку очолив ординарій Київсько-Житомирської дієцезії єпископ Віталій Кривицький SDB. Владика заохотив студентів не боятися за словом Христа простягнути руку (пор. Лк 6, 10), зробити певний "мінімум", аби дозволити Йому наповнити серце живою вірою. Таким чином зустрівши Христа, важливо до кінця залишитися «в таборі», тобто в спільноті вірян, не лише через фізичну присутність, а через відкинення гріха. Бо хто вибирає гріх, сам себе вилучає зі спільноти.


Після Літургії відбулось вручення залікових книжок новим студентам (цього року їх 18).


Інавгураційну лекцію прочитав віце-ректор Київської Трьохсвятительської духовної семінарії УГКЦ в Княжичах, доктор біблійного богослов’я отець Роман Островський. Тема лекції: «Дар пророцтва: призабуте служіння чи необхідна харизма Церкві?» Під час лекції доповідач роздумував над тим, чи існують пророки сьогодні, які вони мали би бути, чи час пророків минув? Тема досить важлива не лише для студентів Інституту, а й для кожного віруючого, адже декрет ІІ Ватиканського Собору «Apostolicam Actuositatem» зазначає, що християнин бере участь у священицькому, пророчому та царському служінні Христа (AA 2; 10). Хоча Церква не дає чіткої відповіді, як реалізувати покликання пророка в сучасному світі – це було би досить сміливо перед Богом – все ж дороговказом буде приклад пророків зі Святого Писання.


Отець Роман торкнувся нелегкої долі пророків, їх покликання, страхів, відносин із Богом, основних характеристик та частого небажання говорити до народу слова, які мало хто послухає. Пророки Біблії були свідомі, що говорять не від себе, що слово не належить їм. Вони не були революціонерами, але їх слово - завжди пристрасне і непохитне – картало і напоумляло в часи відступництва та давало надію на Божу присутність в часи випробувань і страждань. Слово пророка вказує на реальний світ, спричиняється до віднови моралі людей, впливає на історію та завжди несе новину, що Бог любить свій народ.


Після лекції гості продовжили спілкування за солодким почастунком.


Текст: Юлія Бойко

Фото: Ірена Савків

Інформаційне повідомлення
Коментувати статті на нашому сайті дозволено лише на протязі 7 днів з моменту публікації.