Літургія на кожен день, 15 березня, неділя

(фіол) ІІІ Неділя Великого Посту  (День молитви за ненароджених дітей)
Ісус у діалозі з самарянкою приводить нас до глибшого розміння таємниці нашого хрещення. Сьогоднішнє Євангеліє є важливою катехезою перед хрещенням, що була дана нам, щоб ми наново запитали себе: як дійсність хрещення впливає на наше життя. Катехумени, що слухали цю катехезу, мали відкрити правду, що єдиним, справжнім, невичерпним джерелом життя є Бог. Для нас, які так часто надіються на матеріальні блага, таке нагадування є необхідним і корисним.

АНТИФОН НА ВХІД
Очі мої  завжди звернені до Господа, * Він звільнить від сіті мої ноги. * Зглянься і змилосердься надо мною, * бо я самотній і нещасний. (Пор. Пс 25 (24), 15-16)

Не мовиться “Слава во вишніх”.

КОЛЕКТА
Боже, джерело всякого милосердя і доброти, Ти нам вказав як ліки для зцілення грішників піст, молитву та милостиню; † прийми наше смиренне визнання провин, які обтяжують наше сумління, * та піднеси нас у своєму милосерді. Через Господа нашого Ісуса Христа, Сина Твого, † котрий з Тобою живе і царює в єдності Святого Духа, * Бог, навіки вічні.

ПЕРШЕ ЧИТАННЯ
Вих 17, 3-7
Читання з Книги Вихід.
Тими днями народ страждав від нестачі води то й нарікав на Мойсея словами: «Навіщо оце ти вивів нас із Єгипту, щоб спрагою заморити нас, і дітей наших, і скот наш?» Заголосив Мойсей до Господа: «Що діяти мені з цим народом? Ще трохи, і укаменують мене». І відповів Господь Мойсеєві: «Йди попереду народу; візьми з собою кілька старшин ізраїльських, і палицю, якою ти вдарив по Нілу, візьми в руку, та й іди. Ось Я стану перед тобою там, на скелі, на Хориві, і коли вдариш ти по скелі, вода зрине з неї, і люди питимуть». Так і зробив Мойсей на очах старшин Ізраїля. І назвав те місце: Масса і Меріва, через сварку синів Ізраїля і тому, що спокушали Господа словами: «Чи є Господь між нами, чи нема?» Слово Боже.

РЕСПОНСОРІЙНИЙ ПСАЛОМ
Пс 95, 1-2. 6-7аб. 7в-9
Хай серце ваше днесь не кам’яніє.
Ходіть, Господу заспіваймо, *
вигукуймо Скелі нашого спасіння.
Прийдімо в Його присутність із хвалою – *
і радісно Йому пісні співаймо.
Ходімо, поклонімось, припадімо, *
і впадімо на коліна перед Господом, †
який сотворив нас.
Адже Він є наш Бог, *
ми – народ Його пасовиська, отара під Його рукою.
Сьогодні, коли почуєте Його голос: *
«Не робіть закам’янілими ваші серця,
як біля Мериви, в день Масса в пустелі, †
де спокушали Мене батьки ваші. *
Вони випробовували Мене, хоча Мої діла узріли».

ДРУГЕ ЧИТАННЯ
Рим 5, 1-2. 5-8
Читання з Послання святого апостола Павла до римлян.
Брати! Оправдані від віри, ми маємо мир з Богом через нашого Господа Ісуса Христа, через якого ми вірою одержали доступ до тієї благодаті, в якій перебуваємо і хвалимося у надії Божої слави. Надія ж не засоромлює, адже Божа любов розлита в наших серцях через даного нам Святого Духа. Христос, коли ми ще були безсилі, у відповідний час помер за нечестивих. Навряд чи хто помре за праведника; хіба, може, хтось за доброчинця і наважиться померти. Але Бог виявляє свою любов до нас тим, що Христос за нас помер, коли ми були ще грішниками. Слово Боже.

СПІВ ПЕРЕД ЄВАНГЕЛІЄМ
Пор. Йн 4, 42. 15
Хвала Тобі, Христе, Царю вічної слави.
Господи, Ти – істинно Спаситель світу,
дай мені живої води, щоб не прагнути мені більше.

ЄВАНГЕЛІЄ
Йн 4, 5-42 (довше)
† Читання святого Євангелія від Йоана.
Того часу Ісус приходить до одного мі ста в Самарії, що називається Сихар, поблизу поля, яке Яків дав своєму синові Йосифові. Була ж там криниця Я кова. Тож Ісус, втомившись з дороги, сів отак на краю криниці. Було десь близько шостої години. Приходить жінка із Самарії зачерпнути води. Каже їй Ісус: «Дай Мені  напитися!» Адже учні Його пішли в місто, щоб купити ї жі. Тож жінка-самарянка промовила до Нього: «Як Ти, будучи юдеєм, просиш пити в мене, коли я – жінка-самарянка?» А дже юдеї не мають відносин із самарянами. Ісус у відповідь сказав їй: «Коли б ти знала Божий дар і хто Той, що говорить тобі: “Дай мені  напитися!” – ти просила б у Нього, і Він дав би тобі  живо ї води». Каже йому жінка: «Пане, Ти навіть не маєш чим зачерпнути, а криниця глибока, звідки, отже, маєш живу воду? Хіба Ти більший за нашого батька Я кова, який дав нам криницю: і сам з неї пив, і сини його, і вівці його?» У відповідь Ісус сказав їй: «Кожний, хто п’є цю воду, буде спраглий знову, а хто питиме воду, яку Я йому дам, не матиме спраги повік, бо вода, яку Я йому дам, стане в ньому джерелом води, що б’є в життя вічне». Каже Йому жінка: «Пане, дай мені  цієї води, щоб я не мала спраги й не приходила сюди черпати!» Говорить їй Ісус: «Іди, поклич свого чоловіка і приходь сюди». У відповідь жінка сказала Йому: «Не маю я чоловіка». Каже їй Ісус: «Добре ти сказала: “Не маю я чоловіка”, бо п’ятьох чоловікі в ти мала, і той, якого нині маєш, не є твоїм чоловіком. Це ти правду сказала». Каже жінка Йому: «Пане, я бачу, що Ти – Пророк. Наші отці  поклонялися на цій горі, а ви кажете, що в Єрусалимі те місце, де потрібно поклонятися». Ісус промовив до неї: «Вір Мені , жінко, що надходить година, коли ні на цій горі, ні в Єрусалимі будете поклонятися Отцеві. Ви поклоняєтеся Тому, кого не знаєте; ми ж поклоняємося Тому, кого знаємо, бо спасі ння від юде їв. Але надходить година, – і вона є нині, – коли правдиві поклонники будуть поклонятися Отцеві в Духові та істині, бо Отець шукає собі  таких поклонників. Бог є Дух, і тим, хто Йому поклоняється, належить поклонятися у Духові та істині». Відказує Йому жі нка: «Знаю, що прийде Месія, який називається Христос; коли Він прийде, то сповістить нам усе!» Каже їй Ісус: «Це Я є – той, хто говорить з тобою!» Й у цей момент надійшли Його учні й дивувалися, що Він розмовляв із жінкою. Однак ніхто з них не спитав: «Чого шукаєш?» – або: «Чому розмовляєш з нею?» А жі нка залишила свою посудину на воду, пішла до міста й каже людям: «Ходіть, подивіться на чоловіка, який мені  сказав усе, що я зробила! Чи ж не Він Христос?» Вони вийшли з міста й пішли до Нього. Тим часом учні просили Його, кажучи: «Равві , їж!» Та Він сказав їм: «Я маю їсти поживу, якої ви не знаєте». Тоді  учні почали перемовлятися між собою: «Чи не приніс хто Йому їсти?» Каже їм Ісус: «Моя пожива – чинити волю Того, хто послав Мене, та довершити Його справу. Чи не кажете ви: “Ще чотири місяці і жнива настануть?” От Я кажу вам: Підіймі ть ваші очі й погляньте на ниви, які  стали білими для жнив. Уже той, хто жне, одержує нагороду і збирає плід на вічне життя, щоб разом раділи: і той, хто сіє, і той, хто жне. А дже тут справджується приказка: “Один сіє, а інший жне”. Я послав вас жати те, над чим ви не трудилися; і нші трудилися, а ви увійшли в ї хню працю!» Багато самарян з того міста повірило в Нього через слово жінки, яка засвідчила: «Він сказав мені  все, що я зробила». Отже, коли прийшли до Нього самаряни, то просили Його, щоби побув у них. І Він пробув там два дні. І значно більше повірило через Його слово. Жінці ж казали: «Вже не через сказане тобою ві римо, адже ми самі  почули та знаємо, що насправді Він – Спаситель світу!» Слово Господнє.
Або:
Йн 4, 5-15. 19б-26. 39а. 40-42 (коротше)
† Читання святого Євангелія від Йоана.
Того часу Ісус приходить до одного мі ста в Самарії, що називається Сихар, поблизу поля, яке Яків дав своєму синові Йосифові. Була ж там криниця Я кова. Тож Ісус, втомившись з дороги, сів отак на краю криниці. Було десь близько шостої години. Приходить жінка із Самарії зачерпнути води. Каже їй Ісус: «Дай Мені  напитися!» А дже учні Його пішли в мі сто, щоб купити ї жі. Тож жінка-самарянка промовила до Нього: «Як Ти, будучи юдеєм, просиш пити в мене, коли я – жі нка-самарянка?» А дже юдеї не мають відносин із самарянами. Ісус у відповідь сказав їй: «Коли б ти знала Божий дар і хто Той, що говорить тобі: “Дай мені  напитися!” – ти просила б у Нього, і Він дав би тобі  живої води». Каже йому жі нка: «Пане, Ти навіть не маєш чим зачерпнути, а криниця глибока, звідки, отже, маєш живу воду? Хіба Ти більший за нашого батька Якова, який дав нам криницю: і сам з неї пив, і сини його, і вівці його?» У відповідь Ісус сказав їй: «Кожний, хто п’є цю воду, буде спраглий знову, а хто питиме воду, яку Я йому дам, не матиме спраги повік, бо вода, яку Я йому дам, стане в ньому джерелом води, що б’є в життя вічне». Каже Йому жі нка: «Пане, дай мені  ціє ї води, щоб я не мала спраги й не приходила сюди черпати. Пане, я бачу, що Ти – Пророк. Наші отці  поклонялися на цій горі , а ви кажете, що в Єрусалимі те місце, де потрібно поклонятися». Ісус промовив до неї: «Вір Мені , жі нко, що надходить година, коли ні на цій горі, ні в Єрусалимі будете поклонятися Отцеві. Ви поклоняєтеся Тому, кого не знаєте; ми ж поклоняємося Тому, кого знаємо, бо спасі ння від юде їв. Але надходить година, – і вона є нині, – коли правдиві поклонники будуть поклонятися Отцеві в Духові та істині, бо Отець шукає собі  таких поклонників. Бог є Дух, і тим, хто Йому поклоняється, належить поклонятися у Духові та істині». Відказує Йому жінка: «Знаю, що прийде Месія, який називається Христос; коли Він прийде, то сповістить нам усе!» Каже їй Ісус: «Це Я є – той, хто говорить з тобою!» Багато самарян з того міста повірило в Нього. О тже, коли прийшли до Нього самаряни, то просили Його, щоби побув у них. І Він пробув там два дні. І значно більше пові рило через Його слово. Жінці ж казали: «Вже не через сказане тобою ві римо, адже ми самі  почули та знаємо, що насправді Він – Спаситель світу!» Слово Господнє.

Мовиться “Вірую”.

МОЛИТВА ВІРНИХ
В дорозі до обітованої землі  віра Божого народу не раз слабла; просімо Христа, який є міццю і джерелом живої віри, щоб Він постійно зміцнював нас у дорозі до Божого Царства, яке є нашою обітованою землею:
1. Молімося за святу Церкву, щоб вона, вирішуючи проблеми сучасності, з любов’ю вела вибраний народ до вічного життя.
2. Молімося за проповідників, щоб їхні настанови під час Великого Посту спонукали до покаяння та зростання віри Божого народу.
3. Молімося за міжнародні організації, щоб вони дбали про вічні цінності та допомагали Церкві виправляти недоліки сучасного світу.
4. Молімося за тих, хто втратив віру, щоб вони повернулися до Христа – джерела живої води.
5. Молімося за померлих, щоб Господь Бог омив їх від усякої плями гріха і благоволив прийняти до свого Царства.
6. Молімося за всіх нас, щоб період Великого Посту був для нас часом зміцнення нашої віри.
Господи, Ти так щиро розмовляв з грішною самарянкою, що вона, увірувавши в Тебе, допомогла увірувати й іншим; вислухай наші прохання і зміцни нашу віру, а всіх невіруючих приведи до джерела ві чного життя. Котрий живеш і царюєш навіки вічні.

МОЛИТВА НАД ДАРАМИ
Цією жертвою, Господи, вчини милостиво, щоб ми, які просимо про відпущення власних провин, * навчилися пробачати нашим ближнім. Через Христа, Господа нашого.

ПРЕФАЦІЯ: Про самарянку.
С. Господь з вами. В. І з духом твоїм. С. Угору серця. В. Підносимо їх до Господа. С. Подяку складаймо Господу Богу нашому. В. Достойне це і праведне.
Воістину, достойне це і праведне, слушне та спасенне, * щоб ми завжди та всюди складали подяку Тобі, * святий Отче, Всемогутній, вічний Боже, * через Ісуса Христа, Господа нашого. Він, коли просив води, щоб самарянка дала Йому напитися, * сам вже збудив в ній дар віри * і, так міцно її віри прагнучи, * розпалив у ній вогонь Божої любові. Тому і ми складаємо Тобі подяку * і разом із Ангелами проголошуємо Твою міць, взиваючи: Свят, Свят, Свят Господь Бог Саваот…

АНТИФОН НА ПРИЧАСТЯ
Той же, хто нап’ється води, якої дам йому Я, – говорить Господь, – не матиме спраги повіки. * Вона стане в ньому джерелом такої води, яка струмує в життя вічне.

МОЛИТВА ПІСЛЯ ПРИЧАСТЯ
Отримавши завдаток небесної таємниці і вже на землі поживлені небесним хлібом, † смиренно просимо Тебе, Господи, * щоб те, що здійснюється в нас у тайні, довершилося у діянні. Через Христа, Господа нашого.

МОЛИТВА НАД ЛЮДОМ
Направляй, Господи, серця Твоїх вірних і обдаруй щедро своїх слуг благодаттю, † щоб вони, кохаючи Тебе і ближніх, * повністю виконали Твої заповіді. Через Христа, Господа нашого.