7 березня – обов’язковий спомин святих Перпетуї й Феліцити, покровительок матерів

Попри заборону приєднуватися до християн, яку видав імператор Септимій Север, Перпетуя стала катехуменкою в Церкві Карфагена. Разом із жінкою до хрещення готувались ще чотири особи, серед яких були її брат і рабиня Феліцита. 203 року за порушення закону їх усіх заарештували, а їхній учитель Сатур добровільно пішов у в’язницю, аби бути разом із вихованцями.

Перпетуя, якій було лише 22 роки, вистояла під натиском батька, який благав відмовитися від Христа – якщо не заради нього, то задля грудної дитини. Феліцита на час ув’язнення була на восьмому місяці вагітності, тому дуже хвилювалася, що буде звільнена й не зможе померти за Христа, адже римське право не дозволяло карати вагітних жінок. Проте за два дні до страти вона народила дівчинку, за яку взяла відповідальність одна вільна християнка.

Чекаючи страти, усі катехумени прийняли хрещення, а Перпетуя робила коротенькі нотатки, у яких описувала свої відчуття, тривоги й містичні візії. Згодом її записи були відредаговані та складені в «Страждання святих Перпетуї й Феліцити та їхніх сподвижників» – один із перших документів цього типу. За стилем написання можна сказати, що Перпетуя добре знала граматику й риторику, римську літературу і старозавітні тексти.

Мучеників було видано на поталу диким звірям, які, втім лише покалічили жертв. Християнам стяли голови, причому недосвідчений кат зміг убити Перпетую лише з другого удару.

Імена Перпетуї й Феліцити згадані в І Євхаристійній молитві Римського канону. Святих мучениць вшановують також православні, лютерани й англікани.

Перпетую зображають у багатому вбранні, у вельоні, Феліциту – у простій сукні. Атрибути – корова, меч, книга, хрест, пальмова гілка.

Покровительки жінок і матерів.